Мова є визначальною ознакою нації, головною скарбницею її культурних надбань, основним чинником консолідації суспільства.

Питання мови - фундаментальне і неперехідне для кожного українця. Рушійною силою здобуття українцями своєї держави була потреба в самозбереженні, де мові відводилося вирішальне значення. Саме необхідність національного відродження і передусім вільного функціонування рідної мови об'єднала всіх, хто виборював право на свою національну державу.

На жаль, українська мова, як і українська культура, не посіли належного місця в державі - як основи політичного та духовного життя народу. Стан української мови в усіх сферах суспільного життя в багатьох регіонах України не тільки не поліпшився з прийняттям Конституції, а й дійшов критичної межі.

Передбачений ст.10 Конституції України принцип забезпечення державою "всебічного розвитку і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України" так і не набув поступального характеру.

Особливо небезпечна ситуація склалася в інформаційній сфері. Загальний тираж українських газет знизився до трьох відсотків, на багатьох недержавних телеканалах до 90% мовлення ведеться виключно російською мовою. Потік іноземної преси збільшився за останні два роки в декілька разів. Російська книга витиснула українську з усіх книгарень і полиць. Вища школа, зокрема технічні ВНЗ, за невеликим винятком, продовжують зросійщення українських студентів. Україна опинилася під загрозою втрати своєї інтелігенції.

Спорт, комерція, торгівля послуговуються переважно російською мовою. Деякі телевізійні канали перетворюють націю в глухоніму, супроводжуючи іноземні кінофільми мікроскопічними субтитрами. На всіх сценах досі панує низькопробна російська попса.

Інформаційна окупація, здійснена під патронатом президента Кучми, триває і нині. Тривожними виглядають перші заяви Секретаря РНБО щодо надуманих проблем російських шкіл в Україні та зусиль задля "процвітання" російської мови. Кого в такому разі покликане боронити це відомство, в якому, за висловом Президента, зібраний інтелект нації? Адже в Україні з-поміж близько 20 тисяч зареєстрованих видань з загальнодержавною та місцевою сферами розповсюдження українською мовою виходить трохи більше трьох тисяч.

Мовний дисбаланс у сфері друкованих засобів масової інформації посилюють 260 зареєстрованих в Україні газет і журналів, що готуються в Росії і спрямовані на дискредитацію української мови та української культури. Сумарний одноразовий наклад цих видань складає 205 тисяч примірників. До того ж, періодика Російської Федерації розповсюджується в Україні приватними та комерційними структурами.

Українська мова досі не знайшла належного поширення в комп'ютерних інформаційних технологіях, електронних носіях інформації.

VI З'їзд Української Народної Партії звертає увагу Президента Ради Національної безпеки та оборони й нового уряду на те, що нехтування положеннями ст. 10 Конституції України щодо державності української мови загрожує національній безпеці України.

Визначення української мови як державної встановлює її обов'язковість у законотворчій діяльності, освіті, офіційному діловодстві, судочинстві, у Збройних Силах України, інформаційній та інших сферах. Ця норма об'єктивно підтверджена особливостями етнічного складу України. Українці як корінний етнос мають кількісну перевагу, згідно останнього перепису населення, на всій території держави, окрім Автономної республіки Крим. Природно, що за такого мовного співвідношення роль державної в Україні повинна виконувати одна мова - українська.

VI З'їзд Української Народної Партії пропонує Президентові України:

- всенародно проголосити державний курс на українське національне відродження;

- встановити контроль за дотриманням ст.10 Конституції України в усіх сферах суспільного життя та відповідальність за порушення конституційних вимог, починаючи зі структур вищої державної влади;

- утверджувати державницьку ідеологію, базовану на національних морально-етичних цінностях українського народу.