Це було переповнене емоціями щастя, що нарешті ми матимемо все те, про що мріяли багато поколінь українців. І незалежну державу, і добре життя в цій державі. Сьогодні це усвідомлення тих величезних проблем, складних реалій, які ще довго не дадуть нам можливості почувати себе щасливими на цій землі. На землі гарній, щедрій, благодатній…На превеликий жаль, усе те, що відбулося з Україною за минулі навіть не десятиліття, а навіть століття, не дозволяє сьогодні сформувати єдину українську політику.

Для прикладу візьмемо сьогоднішню ситуацію у Верховній Раді. Після обрання нового Президента майже 80% депутатів сказали, що вони тепер люблять Президента Ющенка. А ще вчора вони проти нього боролися. Коли ж доходить до голосування, дуже мало політичних сил голосує за ті закони, які потрібні Україні, - економічні, ті, що підтримуватимуть виробництво, малий та середній бізнес. Закони, що повертатимуть нам українську історію, закони, на основі яких відбудеться національне примирення. Узяти теж примирення вояків УПА і ветеранів Великої Вітчизняної війни. Ці всі речі треба вирішувати через закони, а такого законодавства Україна не має, і політичної єдності в українському парламенті поки що немає…

Є протистояння, яке доходить до непарламентських методів, є різні політичні проекти, різні амбіції, але здебільшого немає одного – любові до цієї землі, яка дала і крісло у ВР, і не лише довіру, а й відповідальність перед виборцями, котрі, обравши тебе до парламенту, думають, що ти хоч трошки кращим зробиш їхнє життя…