“Шановний головуючий, народні депутати, учасники слухань!

Чому щорічно проходять парламентські слухання з питань подолання наслідків Чорнобильської катастрофи? Та тому, що кроки влади щодо подолання катастрофи є незадовільними. Якби вчасно здійснювались соціальні виплати, надавалась достатня медична допомога, чи відчував би хтось потребу в парламентських слуханнях? Звісно, ні!

Виникає безліч проблем, тому потрібне їх вирішення. Існує небезпека, що все може звестись до виголошення промов, а Чорнобильці залишаться ні з чим. Не можна обмежуватись балаканиною в той час як на постраждалих територіях вимирають цілі села. І було б логічним бачити депутатів-мажоритарників, які обрані в округах, що знаходяться в межах радіоактивно-забруднених територій - в підкомітеті з питань подолання наслідків аварії на ЧАЕС. Але, на жаль, їх більше цікавлять банки, фінанси, бюджети і ПЕКи. А в наш підкомітет входить три депутати, і обрані вони на так званих “чистих” округах.

Перейду до проблеми недофінансування державних програм мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи. Як відомо, рівень фінансування цих програм складає 20% від потреби. Коли виникає будь-яка проблема постає два питання: Хто винен? і Що робити ?

То ж давайте скажемо правду. Чому утворилися борги? Не вистачає грошей у Державному бюджеті? Так! Але пригадайте, як всі ці роки здійснювалось оздоровлення, чи тільки постраждалі оздоровлювались? Як проводилося вапнування, залуження і пере-залуження радіоактивно- забруднених земель, коли безліч актів на виконані роботи складалося без виконання робіт; чи лише постраждалі отримували житло при переселенні, чи цим скористались інші, а скільки кримінальних справ було порушено щодо різного роду зловживань при наданні грошових компенсацій, а як формувались зони забруднення, а скільки видано лжепосвідчень. І коли це і багато іншого ви пригадаєте, то стане очевидним, що потреба не є величина стала, оскільки кількість бажаючих незаконно відхватити частину Чорнобильських коштів невпинно зростає. Насправді тих кому дійсно потрібна допомога обдирали як липку з мовчазної згоди чиновників, що ділять Чорнобильський пиріг.

До речі, подібна тенденція збереглася і в проекті нової програми мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи, коли потребу в коштах збільшують з року в рік. Логічним було б зменшення, бо якщо вже щось виконано то невиконаного повинно лишатись менше, тому напрошується назва не мінімізація, а максимізація наслідків.

Чому уряд не вніс пропозицій щодо змін законодавства, як тільки стала утворюватись заборгованість з соціальних виплат постраждалим від аварії на ЧАЕС, а лише з року в рік констатує накопичення боргів?

Кабінет Міністрів повинен припинити ховання голови в пісок і зробити все для фінансування заходів, спрямованих на соціальний захист постраждалих і реабілітацію територій відповідно до можливостей бюджету.

Припинити марнотратство та зловживання і, як на мене, то найкращий шлях для досягнення цього – це здійснювати чорнобильські виплати безпосередньо в руки громадянам, а не через загальний казан, з якого легко поцупити і тяжко знайти винних.

Але перед тим, як робити якісь зміни, Уряд повинен виплатити всі заборгованості з компенсацій та надання пільг, які утворились за попередні роки, і якщо це не буде зроблено за 1,5-2 роки, тоді ми отримаємо відповідь на перше питання – хто винен.”