“День”, 22 квітня 2005 р.

Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (далі - НР) завжди була одним із тих державних органів, на діяльність яких суспільство звертало особливу увагу. Адже саме вона має забезпечувати «раціональне використання природно обмеженого радіочастотного ресурсу держави» і, відповідно, впливає - за допомогою видачі ліцензій на мовлення - на конфігурацію інформаційного ринку. На адресу попереднього складу НР лунало чимало звинувачень у заангажованості тих чи інших рішень. Мабуть, не вийде уникнути конфліктних ситуацій і новому складу. Про це принаймні свідчить ситуація навколо компанії НТН, про яку вже писав “День” (див. № 64). Ми запропонували Віталію Шевченку, який працював у попередньому складі НР, а минулого тижня був обраний головою НР нового складу, розповісти про основні принципи роботи органу, який він очолює.

— Мабуть, найголовніше для багатьох телерадіомовників запитання - якими будуть конкурентні преференції новосформованої НР? Напередодні президентських виборів чимало говорилося про те, що опозиція не представлена належним чином в телерадіопросторі і, відповідно, зацікавлена в його перерозподілі. Колишня опозиція стала владою. Чи відбудеться все ж таки перерозподіл?

— Один із принципів, яким керуватиметься новий склад НР у своїй роботі, полягає в тому, що ми не маємо наміру вдаватися до ревізії попередніх рішень. Окрім тих випадків, де є встановлені порушення, або коли це випливає із рішень правоохоронних органів.

Що стосується взагалі ситуації на місцях, то ми зараз хочемо скласти своєрідні інформаційні паспорти територій, регіонів, населених пунктів, де буде представлена повна картина того, що там діється - хто мовить, як він мовить, чи дотримується він своєї програмної концепції, які технічні характеристики мовлення, чи справді працюють ті передавачі, яку реальну територію вони покривають тощо. Тобто йдеться про аналіз всієї гами інформаційного продукту, який одержує слухач і глядач, з’ясування того, скільки в тому чи іншому регіоні діє місцевих мовників, скільки не місцевих, який обсяг місцевої інформаційної продукції. Перш за все, це дозволить розібратися з проблемами, що роками нагромаджувалися на місцях. Тому що є випадки не тільки переуступки частот, коли, скажімо, свою частоту віддали для ретрансляції іншим мовникам, а є навіть факти, коли одні й ті самі компанії мають по кілька частот в одних містах, і досі їм це сходило з рук. До того ж складання паспортів регіональних інформаційних ринків дозволить під час оголошення нами майбутніх конкурсів розуміти, що ми хочемо дати тому чи іншому регіонові чи місту - в залежності від того, якою є сьогодні ситуація на місцях.

— А які законодавчі й інші гарантії, що новий склад НР (в якій нова опозиція фактично не представлена) буде діяти чесно і прозоро, визначаючи переможців конкурсу на ту чи іншу частоту?

— Теоретично таких гарантій ніхто не надасть. Член НР керується своїм професійним розумінням суті питань і своїм сумлінням, от і все. Він навіть не зобов’язаний по закону пояснювати, чому він приймає те чи інше рішення (має право пояснювати, але не зобов’язаний). Ми, до речі, свою роботу зараз будемо робити прозорішою, і заявляємо, що зобов’язуємося оприлюднювати всі без винятку рішення НР. Я не знаю точно, який відсоток рішень НР доводився до громадськості раніше, але доволі невеликий. Це стосувалося лише конкурсних рішень чи оголошення попереджень в окремих випадках. Зараз ми будемо доносити до громадськості все, що постановлятиме НР. Ми навіть думаємо над тим, як видозмінити друкований орган НР, зробити його доступним (з можливістю передплати) для всіх, кого цікавить наша робота до найдрібніших деталей. Я думаю, що це може бути певною гарантією того, що ми будемо дисциплінованими і відповідальними за ухвалення своїх рішень. І ще одне. Очевидно, ми зараз підемо на щонайширшу співпрацю з громадськими інституціями і створимо певні дорадчі громадські органи, які надаватимуть нам консультативну допомогу. Причому надамо громадськості право повністю сформувати їх без нас. Ми будемо тільки дотримуватися принципу, щоб ці громадські органи не брали участі в розв’язанні питань, пов’язаних із підведенням підсумків конкурсу, бо інакше їхні напрацювання стали б формальним приводом для звернень в суди. А щодо всього іншого, включаючи стратегічні завдання, - ми будемо тільки раді, коли ці органи запрацюють і даватимуть нам конкретні поради.

— Але як ви збираєтеся унеможливити ситуацію, щоб на адресу нової НР не лунали (як це траплялося з попереднім складом НР), наприклад звинувачення, що під виглядом боротьби з насиллям на екрані чи порнографією вона зводить рахунки з політичними опонентами влади?

— Я думаю, що рецепт тут є тільки один. Просто ми повинні своїми діями, рішеннями і послідовністю розгляду питань переконати, що ми запроваджуємо однакові правила для всіх. Наприклад, напередодні засідання в середу у нас уже виникла суперечка щодо того, які питання виносити на розгляд, які відкласти. Оскільки мало виноситися на розгляд кілька дисциплінарних питань, ми, самі того не бажаючи, почали дивитись, що це за компанії, з ким вони асоціюються, як буде коментуватися накладання нами санкцій, а може, варто перенести... І, зрештою, зійшлися на тому, що нічого не варто переносити. Просто підійшов термін розгляду роботи цих компаній. Якщо хтось у цьому й бачить якусь кон’юнктуру, то в нього повинні всі ці хибні уявлення розвіятися після другого, третього, четвертого засідань, коли всім буде очевидно, що ми розглядаємо роботу тих чи інших компаній без якоїсь хитромудрої системи і пред’являємо претензії, керуючись однаковими для всіх критеріями. Інших рецептів уникнути звинувачень на адресу НР я просто не знаю. Все інше буде лише обіцянками, за якими може стояти діло, а може і не стояти...

— Само собою зрозуміло, що НР має працювати так, щоб інформаційний простір був максимально різноманітним. Причому йдеться зазвичай про різноманітність форматів - музичний телеканал, інформаційний тощо. А от якщо говорити про політичну різноманітність інформаційного простору, чи буде НР, приймаючи ті чи інші рішення, виходити з того, що в інформаційному просторі має бути певна політична врівноваженість. Чи не вийде так, що за два-три роки весь інформаційний простір України стане - на підставі рішень НР - переважно “помаранчевим”?

— Того, про що ви говорите, ми просто не маємо права робити. Адже це є втручання в програмну політику, що нам заборонено. Ми можемо реагувати, коли бачимо, наприклад, перевищення дозволеного законодавством обсягу реклами, або коли фільм з обмеженням аудиторії за віком показують у непередбачений для цього час. А говорити про якісь політичні паритети чи політичну співмірність - це не наше заняття. В цьому сенсі ми можемо обмежуватися лише загальними побажаннями. От ми, наприклад, засвідчили, що НР вітає ініціативу створення суспільного мовлення (не даючи порад, як це треба робити, бо існують різні погляди), і готові робити все те, до чого нас зобов’язує законодавство чи відповідно до нормативних приписів щодо нашої ролі в цих процесах. І після створення суспільного мовлення, мабуть, багато чого «відпаде» у проблемі, про яку ви згадали. Ну, а якщо в нас збережуться ті ж моделі інформаційного ринку, з присутністю тих самих гравців, то, мабуть, НР має бути тим лікарем, який цю болячку викорінить...

— Тобто все ж таки можна сказати, що якийсь перерозподіл - нехай на законних підставах, на конкурсних - все ж таки матиме місце?

— Не за політичними ж ознаками. Скажімо, оголошуємо ми черговий конкурс по місту Жмеринці. То перш, ніж його оголошувати, ми подивимося, чого там не вистачає. Бо останніми роками інтересами місцевих мовників просто грубо нехтували. Йшла шалена розбудова загальнонаціональних мереж, і вони підгрібали під себе все. Місцеві мовники просто не могли ні на що сподіватися на цих конкурсах. Навіть у тих випадках, коли геть не було місцевої інформації. Або коли з політичних причин місцевий інформаційний ринок знищили. Ми можемо на конкурсах тільки сформулювати певні пріоритети, виходячи з того, чого в тому чи іншому регіоні явно не вистачає - місцевої інформації, музичного каналу, соціального, і якими є пропозиції від різних мовників з огляду на це. От саме в такий спосіб ми можемо регулювати ситуацію. Але жодним чином не за політичними ознаками чи симпатіями. До того ж не йдеться про те, щоб одного мовника замінити іншим. Я мав на увазі оголошення нових конкурсів у тих випадках, коли попередній мовник «грішив».

— Але, наскільки можна зрозуміти, якщо попередня НР надавала преференції саме великим ТРК, зокрема мережевим, то ви будете надавати перевагу, перш за все, місцевим?

— У кожному випадку треба вивчати специфіку. Очевидно, що в загальній масі ми будемо прихильні до місцевих мовників: вони мають одержувати значно більше, ніж в попередні роки. І логіка розвитку інформаційного ринку підказує, що має бути саме так. Але є, наприклад, випадки, коли вже сформовані потужні інформаційні мережі (як, скажемо, ICTV чи “Новий канал”), але в силу якихось причин із великих міст ними не охоплено, скажімо, одне. І, можливо, якраз там немає проблем у місцевих мовників. То чого б цю мережу не “замкнути”? Можуть бути і такі ситуації. У кожному конкретному випадку має бути чітке уявлення про потреби місцевого ринку - з урахуванням сигналів, які йдуть звідти від громадськості.

— Ви вже згадали, що НР вітає ініціативу створення суспільного мовлення. І під час парламентських слухань з цього питання дали зрозуміти, що є прихильником його створення на базі державних ТРК. Але що в такому разі можна запропонувати в плані обмеження впливу держави і влади на суспільне ТБ?

— Раніше ситуація мені здавалася безнадійною, і тому я був прихильником радикальних підходів, був переконаний, що суспільне мовлення може виникнути тільки тоді, коли буде проголошено, що державне закривається. Але після виборів я змінив свою думку: якщо вже представники влади починають заявляти про те, що прихильно ставляться до створення суспільного ТБ і готові допомагати, то, очевидно, існують якісь м’які схеми, і державне мовлення може трансформуватися в суспільне. Для цього тільки треба зробити дві речі. По-перше, забрати владу як посередника між державним і суспільним мовленням, запровадивши колегіальні форми управління (наглядові ради і т.ін.). А по-друге, подумати, за які гроші суспільне мовлення існуватиме. Зрозуміло, що, мабуть, на першому етапі це можуть бути і бюджетні гроші - з відповідним механізмом їхнього розподілу, який відмежував би владу від цього процесу. Це можуть бути й якісь спеціальні форми податків, але з поступовим виходом на схеми, завдяки яким в фінансовому плані ця мовна система буде абсолютно незалежною.

— А як можна забезпечити незалежність рішень НР? Хоч як би там було, але все ж таки на тому чи іншому рішенні можуть позначатися політичні симпатії членів НР?

— Від цього ніхто не застрахований. Тому навіть у новій редакції закону про НР передбачений механізм можливої відставки за результатами річного звіту. Багато говорили про те, що, мабуть, треба було б змінити сам механізм формування НР. Але він прописаний в Конституції (див. ст. 85 та 106. - М.М. ), тому, очевидно, і не змогли від нього відступитися. Цей механізм, на жаль, не гарантує відмежування НР від політичного середовища. Але я чисто теоретично говорю про цю проблему...

— Як скоро, за вашими оцінками, діяльність новосформованої НР може позначитися на реальній телевізійній картинці?

— Я думаю, що ми маємо попрацювати в «тестовому» режимі принаймні до наступних парламентських виборів. По суті, йдеться про рік нашої роботи.

P.S. Сподіваємося, що за рік Віталій Шевченко буде натільки ж відкритим для спілкування з пресою і розповість нашим читачам про конкретні результати діяльності органу, який він очолює.

Михайло МАЗУРІН