Наша партія має чітко окреслені національні пріоритети, і передовсім це стосується національної економіки. Річ у тому, що після розвалу Радянського Союзу так і не було створено економіку незалежної України. Саме тому сьогодні ми маємо дивні парадокси, що металургійний комплекс здебільшого працює на експорт, видаючи свою продукцію на світові ринки, а національний товаровиробник (наприклад, суднобудування, автомобілебудування) змушений купувати метал за кордоном. Щоб такої ситуації не було (це впливає на доходи Держбюджету), головними напрямками економічної політики є формування напів- та замкнутих технологічних циклів виготовлення готової продукції. Тобто, розширення можливостей національного ринку, щоб споживати продукцію власну. Саме така економічна політика дає найкращі результати в усіх країнах світу, оскільки така структура економіки мінімально вразлива від світової кон’юнктури. Ось впала ціна на метал, і український металургійний комплекс зупиняється…А якби був попит на національному ринку, ми б були менше залежні від світової кон’юнктури.

Передовсім це має стосуватися виробництва сільськогосподарської продукції. Готової, а не напівфабрикатів, цукру чи борошна. А потім ми готову продукцію отримуємо із Заходу.

Отже це – ключові напрямки економічної політики. Щоб економіка була ефективною, слід створити умови для виробничої діяльності. Незалежно від форм власності. Сьогодні страждає і державне підприємство від неефективної податкової, митної, тарифної політики, і приватний підприємець. Нашою стратегією є підтримка розвитку малого і середнього підприємництва. Чому? Бо це – основа будь-якої ринкової економіки, це – 60% робочих місць, надходжень до бюджету, і наша фракція впродовж багатьох років намагається через систему законодавства дати підприємцю те, що дозволить йому працювати без оглядки на чиновника, що заважає йому працювати.

У плані економічної політики ми хочемо дати, щоб регіони у повній мірі відчули свій потенціал. Не за рахунок так званої адмінреформи імені Безсмертного, а за рахунок того, що місцеве самоврядування отримає визначену законом систему оподаткування, і починається зацікавленість самоврядування в тому, щоб створювати на місці умови для виробничої діяльності.

Зараз всі кажуть, що “Київ щось не дав”. До столиці їдуть за дотаціями, “вибивають” кошти для капіталовкладень через Держбюджет, але всюди у світі це робиться навпаки. Процес формування бюджету йде знизу, і саме базова система формування податків перебуває на найнижчому рівні – село, селище, район. А далі нарощується “піраміда” державної податкової системи, що завершується у Києві.

У нас же все поки що навпаки. Усе – в Києві, який “по ложці” дає регіонам. Такої політики бути не повинно. Вона гальмує зацікавленість регіонів розвивати весь їхній потенціал. Ми вже підготували законопроект нового Бюджетного кодексу, але для його ухвалення нам потрібні 226 голосів. Ми очікуємо, що оці напрямки нашої політики, що передовсім стосується виробничої діяльності, щоб вони були зрозумілими на Сході й на Заході, у Центрі, і тоді ми очікуємо на велику підтримку саме нашої економічної програми.

Якщо говорити про інші пріоритети, це, без сумніву, й соціальні аспекти. Але вже всім зрозуміло: не працююча економіка не забезпечить ні високої пенсії, ні мамам дотацій на виховання їхніх дітей. Дороги будуть розбиті вщент, нічого не буде…

Тому всі соціальні аспекти ми трансформуємо крізь призму економічної політики.