ukranews.com, 23 листопада 2005 р.

"Завоювання революції - зникнення тиску, який був раніше. Існує свобода партійного вибору і свобода вибору роботи навіть на державних посадах без обов'язкової прив'язки до певних партій. Беззаперечним здобутком є свобода слова. Сьогодні ніхто нікому не затуляє рота, людей не вбивають за критику влади. Досягнення, звичайно, є. Але за рік ще рано говорити про результати"

- Як можна охарактеризувати події в Україні за рік після початку Помаранчевої революції?

- Рік після революції збігся з початком передвиборчої кампанії. Ці дві події наклалися одна на одну, і складається враження, що революція не закінчилася, а перетекла у передвиборчу боротьбу партій. Опозиційні партії, що вчора були при владі, критикують людей, які перебувають при владі сьогодні. Це нормальне явище. Потрібно працювати з виборцями, якомога активніше з ними спілкуватися.

Завоювання революції - зникнення тиску, який був раніше. Існує свобода партійного вибору і свобода вибору роботи навіть на державних посадах без обов'язкової прив'язки до певних партій. Беззаперечним здобутком є свобода слова. Це помітно відрізняється від стану справ торішньої давнини. Сьогодні ніхто нікому не затуляє рота, людей не вбивають за критику влади. Досягнення, звичайно, є. Але за рік ще рано говорити про результати. За рік дитина ще тільки вчиться говорити. Про досягнення революції можна буде говорити років через два-три.

- Рік після революції Україна зустріла розколом у помаранчевому таборі. Ви вірите у єдність помаранчевої команди ще до виборів, чи хоча б у наступному парламенті?

- У помаранчевому таборі були об'єднані від лівих до правих. Тому про абсолютну єдність говорити не можливо. Мені імпонувала б позиція, якби Президент закликав усіх учасників помаранчевої революції разом іти на вибори від лівих до правих. Це було б нормально. Але, на жаль, спостерігається намір різних сил іти окремо, у тому числі й УНП, яка не може погодитися з тими кроками, що не віддзеркалюють інтересів українців у цій державі. Саме у захисті українських національних інтересів ми вбачаємо головну мету. Адже якщо цього не буде, нашій державі не допоможуть ліберальні гасла.

- Рішення УНП йти на вибори самостійно остаточне?

- З'їзд партії може прийняти будь-яке рішення. Однак, я не бачу ініціаторів інших рішень у партії. По-моєму, воно одностайне.

- Сергію Сергійовичу, нинішня влада йшла на виборах під гаслом боротьби із корупцією, гасло "Бандитам - тюрми" було одним із ключових. Прийшовши до влади, ця команда сама опинилася в епіцентрі гучних корупційних звинувачень. Чому так сталося?

- Почнемо з того, що у гасла "Бандитам - тюрми" майже десятирічна історія. Воно виникло у надрах Народного Руху України і було підтримане усіма українськими демократичними партіями, у тому числі й УНП. Це гасло було актуальним і під час Помаранчевої революції. Втім, прийшовши до влади, частина людей із оточення Президента Ющенка забула про обіцянки самого Президента. У частини президентського оточення після приходу до влади почало превалювати їхнє приватне "его". Ми повинні виховувати передусім клас українських бізнесменів, українських буржуа, які б відійшли від прийомів набуття капіталу через державні структури. Це залежить не тільки від одного розчерку пера, підпису президентського указу. Має проходити системне виховання елітної української буржуазії, яка б переживала щонайперше за розвиток суспільства, а не за розвиток власної приватної структури. Потрібно подолати стереотип необхідності побільше набрати грошей без огляду на методи їх накопичення. Це серйозна проблема, вирішення якої потрібно розпочинати з дитячого садочка. Викорінити корупцію виключно точковими акціями наших силових відомств неможливо. Має бути відповідне виховання у школах, інститутах, на курсах підготовки найвищих менеджерів нашої держави, які переймалися б майбутнім своєї держави, а не приватними бізнесовими інтересами. Коли ці питання будуть вирішені, коли державні менеджери знатимуть, що їхній добробут залежить не від того, скільки вони вкрали, а від того, скільки вони зробили для держави, тоді можна буде говорити про подолання корупції у вищих органах влади.

- Чи достатньо в Україні законодавчої бази по боротьбі з корупцією?

- Всі держави світу борються з корупцією. Це явище існує у всіх країнах, щоправда в різних обсягах. Існують класичні європейські законодавства, де проблема боротьби з корупцією викладена надзвичайно вміло. Нам потрібно переймати цей досвід, але ні в якому разі не можна сліпо брати іноземні зразки і прирощувати їх на українському ґрунті. У нас є своя специфіка. Специфіка молодої держави і умов становлення молодого бізнесу. У нас корупція має можливість поширюватися через закони і акти, що приймаються у Верховній Раді. Саме у стінах парламенту дуже часто створюються надзвичайно сприятливі умови для корупції в вищих ешелонах влади. Чим менше буде у парламенті людей, які лобіюватимуть власні бізнесові інтереси, тим швидше вдасться прийняти ефективні закони по боротьбі із корупцією.

Крім того, для боротьби з корупцією необхідне об'єднання зусиль усіх відповідних структур. Слід активізувати діяльність відповідного Комітету при Президентові України, що має подати низку законодавчих ініціатив, спрямованих на поліпшення чинних законів. Однак цією діяльністю мають займатися люди жодним чином не пов'язані з бізнесом, із існуючими у державі корупційними схемами. Бо якщо такі люди туди потраплять, то знову будуть розроблені і прийняті закони, які відповідатимуть інтересам олігархів.

- Що потрібно зробити для того, щоб сама ВРУ перестала бути джерелом поширення корупції. Можливо, потрібно узаконити механізм лобізму?

- Я думаю, що законом у цьому випадку не зарадиш. Партії, які входять у ВРУ, повинні припинити формування виборчих списків з людей з вулиці. Я маю на увазі бізнесменів, які в обмін на дипломат із грошима отримують місце у партійному списку. З досвіду західноєвропейських партій знаю, що там не можливо просто так потрапити у партійний список, адже існує величезна кількість партійних сит, які відсіюють людей, що не вміють займатися партійним будівництвом. Ми повинні побудувати цивілізовані партії, які б займалися проблемами державного будівництва та розвитком суспільства, а не програмами розвитку окремої фірми. Цей шлях для нас найбільш прийнятний. Піднявши виборчий бар'єр щонайменше до 5%, ми відсічемо можливість потрапляння у парламент дрібних партій, у яких є люди, зацікавлені у цих корупційних схемах.

Друга необхідна умова - розбудовані партійні структури, включаючи сільські осередки. Адже як партія, не маючи місцевих структур, реалізовуватиме свою програму? Такі партії не повинні брати участі у виборах.

Одним законодавством ситуації не виправиш. Необхідно розбудувати потужне політичне суспільство, а це робота не на один і не на два роки. Потрібен час, щоб сформувати у суспільства переконання, що політична система дає людині гарантії вільного розвитку. Система, яка дасть кожний людині можливість брати участь у виборах, але водночас, яка відсікає від цього процесу корумпований бізнес. Саме такий шлях вестиме до того, щоб законодавча система віддзеркалювала проблеми суспільства, а не проблеми корупції і криміналу.

- Пропорційні вибори при закритих списках не призведуть до ще більшої корумпованості майбутнього складу парламенту?

- У такому разі партії, які скористаються таким механізмом, не зможуть виграти наступні після 2006 року вибори і потрапити до парламенту. Погляньте на приклад НСНУ. Тільки-но люди побачили, хто може бути у списку Народного Союзу, хто очолює обласні організації, рейтинг партії упав із 40-30% до 5-8%. Люди уважно вичитуватимуть партійні списки і реагуватимуть на присутність у них корумпованих осіб, а це стимулюватиме партії до очищення.

Юрій СИРОТЮК, Інформацiйно-аналiтичний портал "Депутат"

ukranews.com, 23 листопада 2005 р.