— Я очолюю Українську народну партію, й після виборів партійних питань тільки побільшало. Нині забирає величезну кількість часу підготовка до майбутнього з’їзду партії, переговори щодо подальшої стратегії УНП уже поза парламентом. Адже дуже багато наших представників потрапили до місцевих органів самоврядування.

— І якою буде стратегія вашої партії поза парламентом? Зокрема в органах місцевого самоврядування?

— Деякі напрацювання вже є. Ми беремо активну участь у формуванні органів місцевої влади, вимагаючи, щоб там коаліції керувалися тільки національними інтересами, а не корпоративними. Представники Української народної партії ведуть переговори з іншими депутатами на місцях, ініціюючи гострі дискусії у виконавчих органах влади. У такий спосіб і формується наша стратегія. Найближчим часом з’їзд її ухвалить.

— Чому націонал-демократи програли на виборах до Верховної Ради?

— Тому що на поведінку виборців уплинули декілька обставин. По-перше, відбулися не парламентські вибори, а продовження президентської кампанії 2004 року. Бо тоді також було лише чітке позиціонування: за «помаранчевих» або «біло-блакитних». По-друге, попри демократизм самого виборчого процесу, на стадії підрахунку голосів були зафіксовані суттєві порушення. Я вважаю, що вони також дуже вплинули на результати виборів. По-третє, в нашої партії є низка як дуже потужних міських, обласних організацій, так і надзвичайно слабких осередків. Така неоднорідність політичної діяльності, на мою думку, також суттєво вплинула на наш результат.

Але, як би там не було, говорячи про результати виборів, можна сказати, що програли на виборах не лише націонал-демократи. Програла переважна більшість українських громадян. Тому що в парламенті представлена лише невелика частина суспільних інтересів в особах власників крупного капіталу. А дві третини інтересів українських громадян, які стосуються розвитку малого та середнього підприємництва, потреб національного товаровиробника, фермерства чи сільськогосподарського виробника, не представлені в парламенті. Тому краще запитайте: «Чому ми всі програли?»

— Тобто великі бізнесмени знову прийшли до Верховної Ради лише лобіювати інтереси власного бізнесу?

— На жаль, так. Я передбачаю, що в разі якщо цей парламент існуватиме п’ять років, то це буде п’ятирічка боротьби за легалізацію капіталів тих, хто на сьогодні є владою. Тому навіть тема ймовірної коаліції — досить умовна. Бо крупний капітал є й у блоці «Наша Україна», й у Блоці Юлії Тимошенко, й у Партії регіонів. І при тому ніхто навіть не порахує, в кого цих бізнесменів-олігархів більше.

— Як ви вважаєте, яка коаліція має більші шанси працювати довго та плідно — «помаранчева» чи союз Ющенка з Януковичем?

— Жодна з них не може бути стабільною, адже базуються обидві виключно на корпоративних інтересах. І це буде призводити до системних криз, до зміни кольору чергової коаліції. Або навіть до зміни самого парламенту.

На мою думку, державі потрібна коаліція, яка б нарешті чітко сформулювала політичні зобов’язання законодавчої влади перед народом. А такого ще не було за всі роки існування України. У Верховну Раду приходили депутати з різнокольорових політичних сил. Але жодного разу парламент як єдиний орган не сказав, яку політику він підтримуватиме. За урядові програми голосували лише формально. У західних демократіях будь-яка коаліція, що приходить до влади, в першу чергу, декларує ключові параметри — бюджетну, податкову, енергетичну, соціальну політику. І, виходячи вже з цих публічних зобов’язань, надалі виборець має змогу оцінити, чи працювала коаліція відповідно до обіцяного чи лише на свою кишеню.

Пора й українським виборцям по-іншому почати дивитися на політику — не як на засіб отримання хоча б десяти- двадцяти гривень під час виборчої кампанії, а як на можливість за допомогою зміни влади покращувати своє життя.

— Ви були депутатом чотирьох скликань. Жалкуєте, що відмовилися увійти в блок «Наша Україна»? На відміну від, скажімо, Народного Руху Тарасюка та «Собору» Матвієнка, які завтра ввійдуть переможцями до залу Верховної Ради?

— Ніколи навіть приблизних думок не виникало. Я вважаю, що Блок Костенка-Плюща достойно пройшов виборчу кампанію. І в сенсі нашої ідеологічної чистоти, яку ми декларуємо ще з 1988 року, й чистоти партійних списків. Адже нам ніхто не може дорікнути, що серед наших кандидатів були корупціонери. Тому моя совість чиста перед нашими громадянами після передвиборної кампанії.

Щодо результатів, то дійсно є критичні оцінки. Дехто й досі висловлює жаль, що Українська народна партія не пішла в блоці «Наша Україна». Але, з іншого боку, життя показує, що нинішні націонал-демократи почуваються там не так уже й добре. Вони в цілому мало впливають на рішення «Нашої України». Бо там домінує все ж таки позиція НСНУ, яка стоїть на ліберальних цінностях, а не національних. І дуже-дуже складно передбачити, чи зможуть наші ідеологічні колеги відстоювати свої позиції в майбутній коаліції, в яку вони увійдуть у складі «Нашої України».

— Нещодавно в одному зі своїх виступів ви зазначали, що маєте «багато спільного з Президентом В. Ющенком, бо він — уособлення правоцентристської альтернативи розвитку України». Тобто з політичного погляду Українська народна партія й надалі залишатиметься пропрезидентською силою?

— Так. Бо програма нашої партії співпадає із програмою «пропрезидентського» Народного союзу «Наша Україна». На цих виборах ми були чи не єдиною послідовною політичною силою, яка пропагувала ті ж самі речі, що й Президент, зокрема щодо статусу української мови, національних інтересів, євроатлантичної інтеграції. Українська партія залишатиметься надійною опорою Віктора Ющенка навіть поза парламентом для того, щоб він зміг виконати хоча б частину своїх політичних зобов’язань.

— А Президент, зважаючи на ваші давні з ним стосунки та на вашу послідовну підтримку, вже запропонував вам після того, як Блок Костенка та Плюща не пройшов до парламенту, якісь посади у владі?

— Про конкретні посади ми з ним не говорили. Спілкувалися про державну політику. Я висловив Віктору Андрійовичу своє розчарування тим, що відбулося на виборах, у тому сенсі, що дуже мало політичних сил і досі підтримують програму Президента В. Ющенка. І за таких обставин дуже важко буде втілювати цю програму в життя.

— Так, Віктор Андрійович зараз у дуже скрутному становищі. Як той витязь на роздоріжжі: в яку сторону не піде — й проблем із партнерами не уникнути, й частина виборців невдоволеними залишаться. Які поради ви йому даєте як досвідчений політик та його товариш?

— Моя позиція повністю співпадає з поглядами Президента. Будь-яка коаліція повинна спочатку чітко зафіксувати, яку саме політику вона здійснюватиме й у парламенті, й в уряді. У цьому сенсі Президент дуже слушно весь час повторює, що спочатку не прізвище прем’єр-міністра потрібно називати, а показати народу та главі держави свою програму. І тоді все стане зрозуміло — хто й за що виступає.

— На яких «фронтах» і «тилах» вас можна буде побачити та почути до наступних парламентських виборів?

— Поки що я пов’язую свою роботу лише з Українською народною партією. А більш чітко визначати адреси «фронту» та «тилу» можна буде після запланованого на найближчий час з’їзду нашої партії.

Розмову вела Олена ДУДКО

«День», 24 квітня 2006 р. http://www.day.ua/162579/