"Боротьба йшла ще по лінії президентських барикад"

--На нинішніх виборах національна ідея програла. Головних причин дві: перша – розчарування помаранчевою командою, друга – логіка підрахунку голосів.

Очікування від помаранчевої команди не справдилися. Тому боротьба йшла ще по лінії президентських барикад, а не за те, яку політичну силу і з якою програмою для розвитку України привести до влади. Виборців налякали "реваншем", і їм вже було не до партій. На цьому грали дві сили – НСНУ і БЮТ. Те, що відбулося на цих виборах, якраз і є наслідком невиконання обіцянок Майдану, розчарування Майданом, спекуляція тим же Майданом, яка продовжувалася під час виборчої кампанії. Наприклад, лозунг „Не зрадь Майдан!”. Хто зрадив Майдан? Ті, що приходили туди щоденно і в мороз, і в холод і підтримували нашу команду? Але зрадили якраз ті, які сіли у крісла.

Щодо підрахунку голосів. Скажімо, Кримська автономія. Приходить голова нашої виборчої кампанії, який балотується до ВР Криму, є в списку до ВР України, з усією своєю сім’єю, голосують, а коли показують протоколи, - нуль голосів за Український народний блок Костенка і Плюща. Такі ж приклади маємо з кількох областей. Застосовані були дуже жорсткі технології. Українська народна партія подає Звернення до Президента про перерахунок голосів. Бо якщо така система підрахунку збережеться і на майбутніх виборах, про волевиявлення не може йти й мови.

"Проти нас працювало і дуже багато союзників по коаліції „Сила народу”"

--Проти нас працювало і дуже багато союзників по коаліції „Сила народу”. Проти нас працювали фактично всі антиукраїнські сили, тому що ми були єдиною політичною силою, яка реально боролася за владу. Понад 25 000 наших кандидатів боролися за владу на місцевих виборах, і є багато реальних результатів. Зокрема, мер Івано-Франківська – голова нашої партійної організації. Багато голів сіл, селищ, містечок районного рівня також є членами нашої партії. І в багатьох областях ми будемо мати можливість серйозно впливати на діяльність місцевих органів влади. Змагаючись, ми, як українська політична сила, відчували тиск як збоку вчорашніх партнерів, так і збоку опонентів українській ідеї, яку ми уособлювали на цих виборах.

"У трьох мегаблоках представлено найпотужніший український капітал"

--Я б не назвав результати виборів особистою трагедією лідера партії, я б це назвав трагедією українства. Тому що той склад парламенту, який отримали українські громадяни, абсолютно не віддзеркалює проблем, якими живе сьогодні звичайний пересічний громадянин. Це корпоративний інтерес – незалежно від політичного кольору, бо в трьох мегаблоках представлено найпотужніший український капітал, а він має однакову природу: те, що було вчора "нашим", стало "їхнім", або навпаки, і міграції між ними відбуваються, щоб це узаконити або ще й примножити. Тому в такій ситуації, звичайно, не до інтересів українського села чи малого підприємництва. Я вже не говорю про інтереси відродження української нації, історії, мови, культури. Це вже поза інтересами цього складу Верховної Ради. Прийшла бездуховність, а там де є бездуховність, там немає ефективної політики.

"Якщо мова йде про ідеологічну партію, а не про політичний проект, вона не зникає"

--Подальшу стратегію партії обговорить з’їзд. Але оскільки ми маємо 16-річний досвід партійної діяльності, то, як українська національна патріотична сила, звичайно ж будемо продовжувати політичне життя. Без сумніву, боротьба за владу буде все більш жорстокою і вимагатиме постійної модернізації. Це не поразка партії, я б так сказав, це свого роду політичний крок, який дасть можливість партії набратися сил і можливостей, які потрібні для боротьби за владу. Не за 3%, а за те, щоб бути більшістю чи формувати більшість. Врешті-решт, є досвід сусідньої Польщі, де партія „Право і справедливість” також програла на минулих виборах, але, зробивши висновки, модернізувавшись і поставивши чіткі перспективи і пріоритети в політичній діяльності, сьогодні представлена Президентом, Прем’єром та Маршаликом сейму.

Отже, якщо мова йде про ідеологічну партію, якою є УНП, а не про політичний проект, вона не зникає – вона або при владі, або в опозиції. Проекти розсиплються, і це нормальний урок демократії для тих, хто хоче лише на проектах отримувати довіру виборців.

Довіру отримали три найбільш потужні на сьогоднішній день проекти довіру, але це не на довго. На наступних виборах буде велика потреба в ідеологіях, а не у виборчих технологіях.

"Якби я хотів мати посаду, то зробив би, як Борис Тарасюк"

--Я, як член партії, буду робити все, щоб на наступних виборах моя партія здобула перемогу. Щодо державних посад, то ми ніколи не прагнули посади заради посад. Аби я прагнув посади, то я б мав її після президентських виборів, чи врешті-решт, зробив би те, що зробив Борис Іванович Тарасюк, - пішов у „Нашу Україну” і „розчинився” б там, у блоці іншої ідеологічної спрямованості, бо НСНУ, який є основою блоку, - це ліберальна політична сила. Але ми пішли шляхом відстоювання національних ідей та національних інтересів в Україні. І те, що сьогодні ми не потрапили до парламенту, – велика трагедія українського суспільства, а не Української народної партії.

Ми представили українському суспільству ідею та команду, яка цим ідеям ніколи не зраджувала, яка йшла з ними із самого початку, - це ХМАРА, ДРАЧ, ПАВЛИЧКО, ЗАЄЦЬ. У своєму виборчому списку партія не продала жодного місця, адже це не просто ганьба, це вже – корупція. Те, що ми на сьогодні не є народними депутатами, - не проблема партії, це проблема, скоріше, тої ситуації, яка склалася в Україні після помаранчевої революції.

Але партія буде жити, партія буде працювати і продовжувати відстоювати ці ідеї, але вже не в парламентський спосіб, а на вулиці, так, як починали у 1988-му році. Будемо починати знову відроджувати національну свідомість і відстоювати національні інтереси. Головне – іти до людей і спілкуватися з ними, це – наш принцип".