2 нові станції метро: «Академічна» й «Житомирська», новий тролейбусний маршрут (№ 38), що з’єднує Біличі з Борщагівкою – краща характеристика річної роботи народного депутата України, заступника голови Бюджетного комітета, члена «Нашої України», Української Народної Партії, обраного по 220 виборчому округу, Валерія АСАДЧЕВА.

Відомо, що більшість добрих починань в Україні, залишаються теоретичними через хронічну нестачу грошей в державі. Від цієї національної “хвороби” страждає навіть порівняно благополучний Київ. І якщо центральні райони столиці все ж таки можуть розраховувати на отримання таких необхідних грошей, хоча б із суто представницьких мотивів (європейська столиця повинна виглядати пристойно), то віддалені райони, околиці, часто залишаються на узбіччі фінансових вливань. В цьому плані введення двох нових станцій метро зробить привабливим для інвесторів Святошинський район.

До речі, планується будівництво метро і на Виноградар.

Проте, звичайно, вирішити вдається не все. Принаймні не все одразу. Так, наприклад, великою проблемою округу є проблеми гуртожитків заводу “Авіант”. Більше року триває протистояння... Нагальною проблемою є також будинок по вул.. Радянської України, 20, який попросту розвалюється внаслідок помилок проектувальників та будівельників, або непорозуміння на вулиці Краснова чи конфлікт у кооперативі “Академічний”. Всі ці справи опрацьовуються, знаходяться під постійним контролем й чекають на своє вирішення.

З наступного року мають розпочатися роботи по добудові школи № 162 на Новобіличах.

Звичайно, робота депутата на окрузі заключається не лише в представленні інтересів району в парламенті, але й у безпосередній допомозі у вирішенні буденних справ. Саме для цього, більше року на окрузі (вул.. Ф.Пушиної, 6, кім. 7) працює Громадська приймальня Валерія АСАДЧЕВА. Кожен день, крім суботи та неділі, з 10:00 до 18:00 кожен з мешканців округу може отримати безкоштовну юридичну консультацію, або звернутися з тією чи іншою проблемою до свого депутата.

Перелік добрих справ можна продовжувати. Але, мабуть, краще надати слово самим справам.

13 липня 2003 р., “Святошин”