Про своє бачення причин, наслідків підвищення цін на бензин та шляхів усунення цієї проблеми – в інтерв’ю народного депутата України, першого заступника голови Української народної партії Івана ЗАЙЦЯ.

--Минулого тижня ціни на бензин стрибкоподібно підвищилися майже на третину. Як це відіб’ється на економіці України і на доходах громадян?

--Це підвищення цін на бензин є дуже небезпечним для українського суспільства – по-перше, тому, що воно є досить значним, і, по-друге, що ріст цін стався й без того на досить високій ціновій базі.

Ця подія суттєво зменшить доходи громадян і згубно відіб”ється на економічній ситуації. Оскільки підвищення цін відбулося на порозі літа, тобто, тоді, коли динаміка суспільного життя є найвищою, то українцям доведеться викласти додатково достатньо багато грошей, щоб зреалізувати свої плани на відпочинок, збирання врожаю тощо. Це – прямі незаплановані витрати. Крім цього таке значне підвищення цін на бензин безумовно стане інфляційним фактором для всієї економіки України і приведе до здорожчання продукції по найширшому асортименту – від хліба до металу.

--Якими причинами обумовлене таке підвищення цін на бензин?

--Представники правлячого владного режиму та контрольовані ним засоби масової інформації привчають громадян до думки, що виною всьому є підвищення цін в країнах Європейського Союзу, спровоковане, начебто, війною в Іраці.

Таке пояснення того, що сталося з цінами на бензин в Україні, є нічим іншим, як перекладанням проблеми із хворої голови на здорову. Адже Україна не зв’язана з Європейським Союзом єдиним економічним простором і не здійснює поставок нафти з цього регіону. Треба мати досить буйну уяву, щоб встановити такий тісний зв”язок між економічними процесами в ЄС і підвищенням цін на бензин в Україні.

Намагання української влади пояснити ріст цін на бензин в Україні переважно високою ціною на нафту на західних ринках є спробою правлячої влади приховати від громадян справжні причини цього руйнівного процесу і уникнути відповідальності за бездіяльність. А поза цим ще й посилити антизахідні настрої в українському суспільстві. Треба ж розуміти різницю в соціальних наслідках для громадян ЄС і громадян України, до яких приведе підвищення цін на нафту. Громадяни в країнах ЄС мають доходи в десятки разів більші, ніж українці.

Насправді існує комплекс причин, які спричинили ріст цін на бензин.

Перш за все, це прямий наслідок участі України у створенні так званого Єдиного Економічного Простору (ЄЕП), що остаточно зруйнувало захисну оболонку економіки України. А саме її політичну складову. Підвищення цін на бензин – це ЄЕП в дії. Тому відповідальність за підвищення цін на бензин повністю лягає на творців Єдиного Економічного Простору у складі України, Росії, Білорусі і Казахстану – Президента України Л.Кучму, Уряд на чолі з В.Януковичем, фракцію комуністів під орудою П.Симоненка та парламентську більшість.

В черговий раз громадяни України пересвідчилися в брехливості уряду, який неодноразово заявляв, зокрема устами першого віце-прем”єр-міністра М.Азарова, що після вступу України в ЄЕП Росія постачатиме в Україну енергоносії за внутрішніми цінами, що на українському ринку відбудеться здешевлення бензину.

Відповідальні політики, зокрема представники Української народної партії, неодноразово заявляли про шкідливість ЄЕП і попереджали громадян про те, що головною метою створення ЄЕП є подальше забезпечення пограбування українського народу українською мафією, але вже разом з російською.

Друге. В ситуації з підвищенням цін на бензин спрацював і російській фактор. Російська економіка, не зважаючи на бравурні заяви російської влади, перебуває нині в ненайкращому стані. Для свого порятунку вона потребує вливання значних фінансових ресурсів. А головним джерелом такого роду ресурсів для Росії є нафто-долари.

Тому російська влада для додаткового нагромадження фінансових ресурсів негайно скористалася через свої підприємницькі структури в Україні бездумним розкриттям української економіки, її вразливістю, що породжена участю української влади в процесі створення ЄЕП.

Крім того рівень економічного зростання в Росії є значно меншим, ніж в Україні. Через підвищення цін на бензин Росія суттєво послабляє, принаймні, в короткостроковій перспективі, економіку України, знижує конкурентноздатність української продукції, зокрема і на внутрішньому українському ринку. Через підвищення цін Росія створює сприятливі умови для просування російської продукції на український ринок, що блокуватиме українське виробництво.

Третє. Підвищення цін на бензин – це механізм, за допомогою якого правлячий режим має вкрасти приховані урядом В.Януковича 10 мільярдів гривень. Уряд довго шукав механізм ошукування громадян. Уряд не поспішав з підвищенням пенсій, стипендій, заробітних плат, соціальних виплат, хоч така можливість існує вже майже рік, допоки не було ясно, в який спосіб ці кошти будуть вилучені в громадян для мафії. Зараз такий механізм знайдено – це підвищення цін на бензин. Це означає, що значна частина з тих прихованих 10 мільярдів гривень, які врешті-решт влада змушена буде під тиском демократичної опозиції та з метою здобуття прихильності виборців використати на підвищення пенсій і зарплат, осяде в кишенях нафтових олігархів.

Як бачимо, перевага віддана олігархам від нафто-бензинового холдінгу. Зрозуміло, що інтернаціонального – російсько-українського. Решта частина бюджетного “пирога” попаде іншим олігархам, коли розкрутиться інфляційна спіраль. Ріст цін на бензин обумовить подорожчання продукції як у роздрібній торгівлі, так і по всій економіці. Отже, бюджетні кошти, нагромаджені працею українських громадян, будуть вкрадені і розподілені між українськими і російськими олігархами. Єепівські механізми цілком гарантуоть для олігархів такий розподіл.

Четверте. Таке підвищення цін на бензин обумовлене також недиверсифікованим постачанням нафти в Україну. Україна через недолугість керівництва держави не тільки не послаблює енергетичну залежність від Росії, а, навпаки, щоденно її посилює. Прив”язка української економіки до, по-суті, єдиної російської труби загонить українців в глухий кут. На українському ринку безроздільно верховодять підприємницькі структури, створені російськім капіталом. Це – ТНК-Україна, Лукойл, Група-Альянс та ін. А там, де монополія – там завжди ріст цін.

За три місяці поточного року на нафтопереробні заводи, що знаходяться в Україні було поставлено 6,483 млн. тонн нафти, в тому числі з Росії – 5, 75 млн. тонн.

Без диверсифікації постачання енергетичних ресурсів, зокрема нафти, Україна завжди залишатиметься вкрай вразливою від зовнішніх впливів, надто з боку Росії. Зі зростанням цін на нафту на світовому ринку український ринок стає менш привабливим для росіян, ніж інші ринки, зокрема західні. Росіяни вже знизили графік постачання нафти на другий квартал на 2 млн. тонн. А що буде, якщо ціни на нафту на світовому ринку піднімуться до 45-50 доларів за барель? Скільки тоді мільйонів тонн нафти не дорахуються українські нафтопереробні заводи? І якого фантастичного рівня в такій ситуації сягнуть ціни на бензин? Гадати не доводиться.

П”яте. Головним чинником підвищення цін на бензин є бездіяльність на енергетичному ринку України Уряду на чолі з В.Януковичем, та й керівництва держави загалом.

Перше. Керівництвом держави, зокрема урядом В.Януковича, та й попереднім урядом А.Кінаха, нічого не було зроблено, щоб зменшити залежність України від Росії в постачанні нафти, хоч на технічному рівні така можливість забезпечена наявністю трубопровода Одеса-Броди. Керівництво держави на чолі з Президентом України Л.Кучмою вже кілька років грають в підкідного дурня, шукаючи, як мокре горить, можливостей використання цього трубопровода для диверсифікації постачання нафти в Європу. Українське керівництво ніби не розуміє, що найкоротшим шляхом використання трубопровода Одеса-Броди для поставок нафти в країни ЄС є його до використання для диверсифікації поставок нафти в Україну.

Друге. Керівництво держави, включно з урядом В.Януковича, нічого не зробило, щоб демонополізувати виробництво та реалізацію бензину в Україні. Як переробка нафти, так і реалізація палива нині монопольно забезпечується російським капіталом. Достатньо згадати такі компанії як ТНК-Україна, Лукойл, Група-Альянс, Татнафта.

Третє. Уряд В. Януковича не вжив жодних ефективних заходів по стриманню цін. Уряд фактично не здійснює цінової політики, яка б забезпечувала національні інтереси України і гарантувала права громадян. Кожен громадянин знає, що якість нафтопродуктів на українському ринку гіршає кожен день, а ціна на них зростає. Якщо зіставити ціну на нафтопродукти і їх якість, то можна стверджувати, що українці вже купують бензин за світовими цінами. Однак уряд не поспішає контролювати якість нафтопродуктів, щоб забезпечити права громадян. Забезпечення рівня ціни і якості бензину – функція влади.

Варто нагадати нашим урядовцям минулорічні події в Польщі, де виник урядовий скандал у зв`язку з реалізацією компаніями нафтопродуктів низької якості. Тодішній Прем`єр-міністр Міллер персонально займався проблемою якості бензину.

А чи хтось в Україні хоч би чув від наших урядовців про проблему невідповідності ціни і якості бензину. Невже наші урядовці не розуміють, що посилення вимог до якості продукції – це засіб досить ефективної боротьби з монополістами і обмеження зростання цін? Скоріш за все, розуміють, але не бажають цього робити. На жаль, цей важіль впливу на монополістів українською владою зовсім не використовується.

--Якими, на Вашу думку, мають бути кроки української влади, щоб виправити ситуацію і не допустити чогось подібного в майбутньому?

--Тут одним заходом не обмежишся.

Перше. Цей уряд має піти у відставку. Я не пам`ятаю жодного уряду, який би поводився так пасивно в такій складній і небезпечній для української економіки ситуації.

Всі ті колишні домовленості уряду з виробниками і реалізаторами нафтопродуктів про постачання селу палива за фіксованими цінами є сьогодні лише гарним символом.

Друге. Керівництво держави нарешті має зважитися на диверсифікацію постачання в Україну нафти. Нічого нині не заважає владі задіяти трубопровід Одеса-Броди для імпорту нафти і її постачання для переробки на Дрогобицький і Надвірнянський нафтопереробні заводи. Теперішні ціни дозволяють здійснювати таку політику без відчутних фінансових втрат.

Третє. Уряд має вжити заходів по демонополізації в Україні виробництва і постачання палива споживачам. Для цього знову ж таки слід зважитися на створення національної компанії з видобутку і переробки нафти на базі видобувних українських підприємств та нафтопереробних заводів, де держава володіє достатнім обсягом акцій (Дрогобицький НПЗ, Надвірнянський НПЗ, Кременчуцький НПЗ).

Я також запропонував би уряду забезпечити безумовне виконання умов, на яких відбувається приватизація російським капіталом українських нафтопереробних заводів, зокрема Одеського НПЗ. Уряд має зреалізувати політику, спрямовану на розширення цими заводами постачання палива на український ринок. Експортна орієнтація таких підприємств має обмежуватися обсягами, що не шкодять національним інтересам України, українській економіці. Тут своє слово врешті-решт має сказати Антимонопольний комітет.

Четверте. Уряд має забезпечити ефективний контроль за якістю бензину. Слід посилити контроль за якістю палива не тільки в роздрібній торгівлі, але й контролювати крупних виробників. Якість бензину має відповідати ціні. Практика продажу бензину низької якості має бути припинена.

П`яте. Керівництво держави має переглянути свою позицію щодо ЄЕП. Будь-яке подальше просування по створенню ЄЕП без створення ЗВТ не допустиме. Президент України та уряд мають вжити заходів по припиненню з боку Росії торгівельної війни. Українська влада має суттєво посилити свої зусилля по набуттю членства в СОТ.

Шосте. Уряд має переглянути політику щодо резервів, щоб суттєво збільшити запаси нафтопродуктів і завжди мати змогу використовувати їх для недопущення різкого зростання цін на бензин.

Сьоме. Уряд має вжити антиінфляційних заходів, щоб максимально обмежити вплив зростання цін на бензин на підвищення цін на іншу продукцію. Також мають бути вжиті заходи по мінімізації збитків підприємств, що ведуть аграрне виробництво.

Восьме. Уряд має негайно і суттєво збільшити зарплати, стипендії, пенсії, соціальні виплати, щоб не допустити зменшення доходів громадян.