Сварки у владному таборі тривають. Чому можновладці не можуть порозумітися? Яка природа цих конфліктів? Про це ми говоритимемо в сьогоднішній програмі. (...)

Яка природа цих сварок, на ваш погляд? Пане Мовчан?

Павло МОВЧАН: Справа в тому, що у людей складалося враження, що перемога на президентських виборах забезпечувала абсолютну перемогу всюди. І я Вас запитаю тільки про одне: чи Ви сподівалися, що фракцію, яка мала нарощуватися, збільшуватися, “Наша Україна”, може очолювати політик, який нікому не відомий?

Марина ПИРОЖУК: Це ви про пана Мартиненка?

Павло МОВЧАН: Безперечно. Скажіть мені, окрім його родини, його близьких друзів із оточення Президента, хто знав про такого політика, як Мартиненко? В той час, коли є ціла низка політиків, яка сидить на першій лаві не запасних, а запасних роблять лідером, який очолює фракцію. Це стало причиною.

Марина ПИРОЖУК: Пане Мовчан, це може бути причиною конфлікту?

Павло МОВЧАН: Це один з мотивів того, що не створена парламентська більшість, не було обрано заступника Литвина, і Литвин добре цим скористався разом з Мартиненком.

А таким чоловіком міг бути єдиний політик сьогодні - це Юрій Костенко. Не тому, що це лідер моєї партії, а тому, що дійсно за рейтингом він стояв найвище. І хто якнайбільше не доклався до перемоги на виборах президентських, як Юрій Костенко?

Марина ПИРОЖУК: Гаразд, а хто визначав саме цю кандидатуру на керівника фракції? Це рішення виключно Ющенка?

Павло МОВЧАН: Мартиненка? Ви знаєте, як все інше, це візантійська політика. (...) Візантійська політика робилася завжди царями візантійськими.

Марина ПИРОЖУК: Тобто Ви не знаєте, до кого претензії пред’являти? Але ж є Президент, Ви можете в нього запитати.

Павло МОВЧАН: Я можу запитати тільки те, чому у списку Віктора Андрійовича Ющенка у 2002 році опинилися ті люди, які його покинули буквально через місяць. Це з його списку, бо вони були не політично обумовлені, ці люди прийшли на бізнесі, на власних інтересах, з вузького кола інтересів.

Тому, власне, вони й покинули, бо вони дбали про свої інтереси. Таким самим чином вони побігли очолювати, все, що завгодно, брати. Але мотивації майдану були зовсім інші, і хотіли б бачити зовсім інших людей, в тому числі на перших посадах в уряді.

Юлія Володимирівна погоджувалася, їй не залишалося нічого іншого, як добирати цю команду. Вона була рекомендована, вона була схвалена, але чи радилися з тими політичними силами, які складали блок “Наша Україна”? Я вас запитую. Ні!

Чи знав Юрій Костенко, що нам залишається тільки “віник у кутку”? Для нашої партії – “віник у кутку” залишався. А ті політичні сили, які декларували про себе як потужну політичну силу, вони не мали структури, і по сьогоднішній день її не мають. Є назви, є набори імен, але вони неструктуровані.

Це є, на превеликий жаль, наслідком того, що ми перший раз пішли на компроміс, коли формували той список, у 2001 році. Коли ми йшли на вибори 2002 року. Отже, це і є наслідки.

Марина ПИРОЖУК: Пане Мовчан ми маємо зараз інший скандал. Зараз виникли суперечки між Тимошенко і Литвином. Хотілося б все ж таки Вашу версію. (...)

Павло МОВЧАН: (...) Без сумніву, Литвин грає свою гру, і про це сказали наші аналітики, політологи. Він грає свою гру, йде сам на вибори, він хоче бути таким пухнастим, м’якеньким, добрим, сонячним, світлим арбітром нації. На превеликий жаль, йому створили такі можливості.

І тому, що не очолив фракцію “Наша Україна” той, хто мав би очолити, скажемо, Юрій Костенко або Іван Плющ, скажімо, з того набору імен, які (...) були, вибрали найслабшого.

Я не маю до нього претензій, бо я взагалі не знаю такого політика. Я не знаю Миколу Мартиненка як політика. 15 чи 16 років я в активній політиці, я його не бачив ні на майданах, ні на акціях, ні його ініціатив, ні його програм, я нічого не знаю про нього. (...)

І тому, зрозуміла річ, що тоді, коли “Наша Україна” завалила Юрія Костенка, вона не голосувала, вона відповідальна і персонально Мартиненко несе відповідальність. Я це з повною відповідальністю зараз заявляю, це він. “Наша Україна” не проголосувала за Юрія Костенка.

Ми мали б заступника, мали б більшість, і не було б проблем, які сьогодні Україну, як ви бачите, довели до такого конфліктного стану.

Марина ПИРОЖУК: Пане Терен, якою є Ваша версія цих сварок?

Віктор ТЕРЕН: Я б, по-перше, не вживав терміну “сварки”. Я б категорично цього терміну не вживав. (...) По-перше, ніколи в житті лідер моєї політичної партії Юлія Тимошенко не опуститься до якихось сварок. Це перше. Є такі стратегічні речі, і ця стратегічна річ передусім – це Україна. Але ж Україна може бути збудована як нормальна цивілізована держава тільки тоді, коли буде діалог з людьми, діалог з народом, діалог з майданами.

І якраз є стиль Юлії Тимошенко до цього діалогу. І тому вона абсолютно чітко, і її уряд, і правильно вони зробили, я в цьому переконаний, звернулися до людей, щоб показати ситуацію в країні і своє бачення. (...)

Дозвольте мені категорично погодитися з моїм колегою Павлом Мовчаном про тих антигероїв, які блокують трибуни. Це фракція комуністів, це фракція СДПУ(О), бо їм потрібні великі потрясіння в уряді, а нам потрібна велика, нормальна, цивілізована українська держава. Це і є антигерої.

А герої сьогодні – це ті, хто роблять сьогодні цю чорну вперту роботу, бо в Україні завжди було дуже багато патріотів, але мало робітників. (...) І я б сказав, що якраз заява Кабміну, заява Юлії Тимошенко спрямована (я не хотів би вживати дефініцію “сварка”) на консолідацію суспільства, (...) на те, щоб люди, народ впливав на політиків таким чином, щоб була нормальна команда, нормальна урядова команда. (...)

Марина ПИРОЖУК: Шановні гості, а на скільки серйозними є заяви В’ячеслава Кириленка стосовно того, що парламентом керує Кучма, Пінчук, аби заблокувати ініціативи нової влади? (...)

Олександр ПАЛІЙ: На мою думку, в даному питанні пан Кириленко дещо перебільшує, демонізує. Це природна річ, що перед виборами йдуть спроби демонізувати тих осіб, які, фактично, є політичними трупами, які впливають на максимум - пару десятків депутатів. (...)

Марина ПИРОЖУК: А яку роль Ви якраз відводите якраз спікеру Литвину в ухваленні в парламенті тих чи інших законопроектів?

Олександр ПАЛІЙ: На сьогодні без нього мало що може бути ухвалене. Так само і загальмувати він зможе досить багато чого. (...)

Марина ПИРОЖУК: Чи є Литвин ключовою фігурою? Як багато від нього залежить?

Павло МОВЧАН: Він набув такого значення, такої ролі, такої функції визначальної постаті. Саме тому він припустився до того, щоб не було біля нього того заступника, який би сидів і йому нагадував, який би проводив свої прес-конференції, а не тільки Литвина ми чули і підігруючого Мартинюка, який подає йому паси, дуже класно подає. Вони такі голи гатять, такі дев’ятки роблять, що тільки я подивувався.

Хіба це припустимо, щоб непідготовлена сесійна зала запрошувала президента на розгляд тих питань, які фактично (...) не були узгоджені і підготовлені? Це тільки в крайньому випадку запрошують президента для того, щоб він благословив цей процес, який він започаткував.

Наша інтеграція у світові і європейські структури - це дуже важливо і визначально. Його запевнили, напевно, керівництво ВР, що все буде ОК, прийдіть. (...) Це є речі неприпустимі. Вперше, після інавгурації і після формування уряду до сесійної зали прийшов президент. Що Литвин не знав, яка температура, який відчуває? І чому він не дав можливості провести в заступники Юрія Костенка? Чому і оточення президента дало можливість провалити Юрія Костенка? Тому у нас гра значно складніша, аніж та, яка прозвучала в заяві Юлії Володимирівни.

Марина ПИРОЖУК: Чи поділяєте Ви точку зору пана Мовчана? Як Ви вважаєте, Литвин, якби він захотів, аби ті самі законопроекти, які стосувалися СОТ були у ВР ухвалені, то чи сталося б це, незалежно від того яку позицію посідають соціалісти чи комуністи?

Віктор ТЕРЕН: Мене не цікавить, якби він захотів були б вони прийняті чи не прийняті. Мене цікавить, чи зміг би він це зробити. Тобто мене цікавить результат. Коли сьогодні говорять, що Литвин хотів, а не зробив, то це або він не може робити, тоді це голова ВР, або він не хоче цього робити. (...) Тому, коли залишав Литвин це на Мартинюка, то це було свідомо провалено, що ми і бачили. (...)

Марина ПИРОЖУК: Але ми маємо іншу проблему. Сам президент Віктор Ющенко просить Литвина і Тимошенко припинити війну і знайти взаєморозуміння заради стабільності в Україні. Це я цитую, до речі, Віктора Ющенка.

Але ж Тимошенко, уряд і Ющенко – це одна команда. Чи не вказує, на Ваш погляд, така заява Віктора Ющенка на те, що президент дещо дистанціювався від уряду, не ставши на його захист, і що він поділяє закиди на адресу парламенту його партнерки Юлії Тимошенко? (...)

Павло МОВЧАН: Ви знаєте вдачу Віктора Андрійовича. Він дійсно неконфліктна людина і ніколи він не загострював до крайньої межі ту ситуацію, яка складалася. (...)

Тому сьогодні уже, коли ВР не збиреться на чергову сесію, то йому єдине залишається звернутися до тих сил політичних, від яких залежить дійсно стабілізація в суспільстві: від законодавчої гілки, тобто від голови і від голови уряду. Тому цілком логічна його реакція на те, що треба думати про вище і більше, значиміше. Але якби керувалися цим підчас обговорення цього блоку законів і Литвин поставив би на місце свого заступника, поставив би ту фракцію, бо тут є знову одвічні маленькі свої інтереси, які домінують над більшими інтересами.

Марина ПИРОЖУК: Ситуація змінилася б тоді в парламенті?

Павло МОВЧАН: Переконаний, що б ми змогли знайшли той алгоритм, який би забезпечував спокій у парламенті, ми б могли винести низку законів, які є суперечливими, які непрочитані, як було сказано, які потребують обговорення. Ми їх в дуже швидкому періоду проговорили. Попрацювавши цей тиждень не у комітетах і фракціях, бо це напруженіший період був, то ми б спокійно за 2 тижні ухвалили б без жодного інциденту.

Москва намагалася б втручатися. Московська присутність була дуже чіткою. Вона була (...) не тільки в поведінці комуністів, і багатьох інших антиукраїністів, які, на превеликий жаль, сидять у парламенті. На мій погляд, Литвин мав би прочитувати ці контексти, які складалися і яких можна було б уникнути.

Отже, мій висновок такий: винувата і команда президента, яка готувала і керівництво ВР. А ще раз кажу, що керівництво в усіченому вигляді. Якби там був Юрій Костенко, я вас запевняю, то цього б ніколи не відбулося.

Марина ПИРОЖУК: Пане Терен, а як Ви прокоментуєте реакцію самого президента на ці заяви, на цей конфлікт?

Віктор ТЕРЕН: Почнемо з того що цей уряд – це уряд президента. Почнемо з того, що жодного призначення, яке б хотіла рекомендувати Юлія Володимирівна не відбулося. Це є команда президента. Якщо він призначив цей уряд, якщо він за нього відповідає, бо він його призначив, то він мусив би цей уряд і захищати, він мусив би цей уряд підтримувати, а не, скажімо так, зайняти позицію опосередкованості, тобто стати з боку. (...)

Олександр ПАЛІЙ: На мою думку, президент в даному випадку повівся правильно через те, що він зайняв таку позицію, що там, де конфлікт вирішити нагально за його участі або неможливо, або ціна вирішення такого конфлікту буде занадто великою ...

Марина ПИРОЖУК: Чи мав заступитися Ющенко за уряд, як твердить пан Терен?

СЛУХАЧ: (...) Чи не існує регламентної норми, оскільки регламентний комітет очолює комуніст Матвєєв, чи не існує можливості притягти комуністичну фракцію до відповідальності і позбавити їх на певний час право участі в засіданні за образу Президента, за образу прем’єр-міністра і хамське поводження із спікером парламенту? (...)

Павло МОВЧАН: (...) Та політична сила, яка впродовж всіх років Незалежності України поводиться, як антиукраїнська, антиконституційна сила, а це можна продемонструвати від прийняття Конституції, коли комуністична партія не брала участь, не схвалює бюджет море речей, які вони ігнорують. І тоді ставити питання не регламентаційних якихось санкцій, а більш ширших і більш жорсткіших. Я би заборонив антиукраїнській, антиконституційній, антидержавній силі брати участь у виборах. (...)

Віктор ТЕРЕН: (...) Існує регламентна норма і Мороз нею користувався, коли був головою ВР. Він став на голосування, тоді лишалася права Чародєєва того ж самого Марченка права брати участь в роботі парламенту. Литвин це теж мав робити. (...)

Марина ПИРОЖУК: (...) Я хотіла вас попросити, аби ви прокоментували ще один локальний конфлікт між міністром соціалістом паном Баранівським і міністром економіки Сергієм Терьохіним. Хто тут має рацію, пане Мовчан?

Павло МОВЧАН: На мій погляд, розбіжності в позиціях полягали в тому, що один хотів швидше наповнити бюджет, як Терьохін, а другий більш мислить, я б сказав, стратегічніше Баранівський. Бо сьогодні, коли ми завеземо цукор, про це він говорив і дуже переконливо, ми вирішимо сьогодні проблему.

Завтра, коли буде вирізано із 150 підприємств цукрових, які залишилися в Україні, решта, ми позбавимо дуже багатьох людей роботи і взагалі галузь ця відімре. Такі речі мусять бути узгоджені в самому уряді. (...)

СЛУХАЧКА: (...) У 2002-му році, коли Литвин очолював блок “ЗаЄДУ”, яка набрала 11%, як тоді Литвин з есдеками ламали об коліно всю демократичну частину парламенту, і як його обирали головою парламенту, а Медведчука його першим замом. Зараз він хоче бути таким білим і пухнастим. Невже він думає, що ми цього не бачили і що ми це все забули.

Павло МОВЧАН: Я хочу сказати, що дійсно важливо нам нагадувати тим, хто сьогодні перефарбувався, переорієнтувався, змінив свої ідеологічні засади, але ж ми пам’ятаємо кожного. І справа не тільки в тому, щоб нагадувати, як вони прийшли до влади тоді.

Справа в тому, що вони сьогодні сповідують абсолютно протилежне. А в що виникне ситуація якась, не приведи Господи, і вони будуть знову нам якусь третю ідеологію пропонувати. Тому, ті, хто сьогодні забрав в Української народної партії назву “Народна партія”, а це заслуга Володимира Михайловича Литвина.

Користуючись тим, що він знає, що Мінюст зареєструє і вони зареєстрували, а вони не повинні були. Українська народна партія може бути тільки одна, яка дійсно сповідує національні принципи, національну ідеологію, відстоює національного виробника і всі засади національної і державної політики.

Віктор ТЕРЕН: Бачите була заява Литвина про те, що парламент не є на побігеньках, що я не хлопчик, який на виклик урядові. Я хотів би сказати, що ця заява... Не поспішати виконувати те до чого закликає уряд, Президент. Це говорять амбіції Литвина. Бо є речі такі, що інколи треба і бігти, як ми йшли, бігли на (фраза нерозбірлива) шеренги.

І якщо треба поспішати, якщо треба відгукнутися на заклик уряду, Президенту, то треба. А не думати про те, мовляв, моя амбіція хлопчик чи не хлопчик. (...)

Марина ПИРОЖУК: (...) Пан Терен вказував на те, що за цим вже стоїть виборчий слід, про це говорив політолог Вадим Карасьов. Чи не означає це все, що плани Президента Віктора Ющенка зібрати в один союз партію Литвина, партію “Батьківщина” і “Нашу Україну” не реальні після цього всього, пане Палій?

Олександр ПАЛІЙ: (...) Вочевидь партія Литвина піде найймовірніше поза цим тандемом. На мою думку, вона від цього тільки втратить. (...)

Марина ПИРОЖУК: А чи визначилися в цьому сенсі партія “Батьківщина”? (...)

Віктор ТЕРЕН: (...) За всіма підрахунками, коли йтимуть разом у великому блоці зігнані в одне стато всі ці партії (...) програють категорично. Вони набирають в порядках сорока. Коли йдуть окремо, не явно більше 52-х%. Я говорю про партію “Батьківщину”, про партію Литвина і про “Нашу Україну”, тобто про партію Ющенка. (...)

Павло МОВЧАН: (...) Без імені Ющенка блоку нема. Хто буде голосувати за згадані сьогодні імена? Ніхто. На чолі із Петром чи з Романом, з ким? Хто буде голосувати за Миколу Маритиненка? Назвіть мені. Без Ющенка взагалі немає перспективи, бо в них немає ідеології.

Я вам скажу, що сьогодні єдина українська сила, яка представляє послідовно протягом 15-ти років українські, народні і національні інтереси – це Українська народна партія, яка була рухом, яка сьогодні сумисне клоном поїдається, (...) але нічого в них не вийде. Бо дійсно нас не ошукати.

Марина ПИРОЖУК: (...) Якщо повертаючись до конфліктів і підсумувати коротко, то як, на ваш погляд, можна врегулювати всі ці конфлікти? (...)

Павло МОВЧАН: Якщо ми будемо дотримуватися найважливішого у виборчому процесі, якщо ми будемо сповідувати ідеологію, а не інтереси групові, то в нас все буде прекрасно. (...)