|
05/20/200505:37 PM
Юрій КОСТЕНКО: `На Заході краще життя пов`язують із певною ідеологією`
“Народне Слово”, 20 травня 2005 р.
Попри те, що від часу створення фракції Української народної партії минуло два місяці, “розлучення” УНП і “Нашої України” досі сприймається болісно. Хоча підстав для невдоволення у партнерів не має бути – УНП залишається надійною опорою проукраїнської політики нової влади, каже лідер УНП Юрій Костенко.
- Дискусія про те, що президентська коаліція, щоб виграти, має йти на парламентські вибори єдиною командою, не згасає. Чому ви гнете свою лінію і переконані, що Українській Народній Партії не варто блокуватися з ліберальним Народним союзом?
- Мені завжди цікаво бачити результати виборів, які відбуваються в країнах Європи. Наприклад, у маленькій Данії, яка має великі демократичні традиції, нещодавно до парламенту пройшли вісім політичних партій. І там ніхто не робить проблеми, що ніяк буде формувати більшість.
Для мене відкриттям стало те, що вибори виграли датські Ліберальна й Радикально-ліберальна партії, тобто дві політичні сили з однією ідеологією.
- Але ж в Україні люди орієнтуються на керівників, на лідерів. Чому ви переконані, що народ голосуватиме за ідеологічну партію, а не за потужну коаліцію? Для більшості не принципово, яку ідеологію політична сила сповідує.
- І так, і ні. Якби не було ідеології, то не було б і української держави. Адже в 88-му, 89-му, в 90-х роках хвилю народного обурення ми піднімали на ідеологічній основі, розуміючи, що незалежна демократична Україна забезпечить краще життя.
І на минулих виборах не просто так люди голосували за лідера "Нашої України" - виборці поділилися на "східних" і "західних" саме з ідеологічних міркувань. Тому ви праві лише в тому, що ідеологія в Україні асоціюється більше з лідером, ніж із політичною силою. Це проблема демократизації суспільства. Потрібно років із 50, щоб українці йшли голосувати і без оглядки на лідера тієї чи іншої партії, симпатизували або національній демократії, або соціальній, або ліберальній.
- Ви хочете сказати, що українська "правиця" в тому стані, в якому вона є, протримається ще 50 років?
- Ні, я кажу про принципи, за якими голосують на Заході. Як і у нас, там люди обирають собі краще життя. Але вони це краще життя пов'язують із певною ідеологією. Наприклад, чому зараз у Європі популярні праві партії? Тому що міграційні процеси там набули таких загрозливих розмірів, що європейці як захист обирають національну політику.
- Тобто, голосуючи за правих, європейці, умовно кажучи, захищаються від китайців і негрів?
- Так, у тому числі. Лідер крайньо правої “Партії свободи” Йорг Хайдер переміг у Австрії на ідеологемі, що інші народи заважають їм, австрійцям, гарно жити.
Візовий скандал із Йошкою Фішером щодо міграційної політики в Німеччині, який підняли проти ліберальної політики “зелених”, якраз і є підтвердженням того, що в багатьох європейських країнах праві сили асоціюються з кращим життям.
"Ліквідація спрощеної системи оподаткування для малого підприємця означає, що треба наймати касира, бухгалтера й цілу канцелярію"
- Ви часто згадуєте про створення умов для виробництва - яким чином можна вдихнути життя, наприклад, у розвалені ферми і колгоспи?
- Уся Європа визнає, що в Україні - великий сільськогосподарський потенціал. Що потрібно було зробити в цього року, щоб з'явилися нові робочі місця в селі? Те, що ми обіцяли на президентських виборах - дати селянам дотації і зменшити податковий тягар.
- Але ж підприємцям в тому числі й аграріям на цей рік залишили податкові пільги, вони мають фіксований податок, тож тягар і так зменшений...
- Не зменшений - і в цьому трагедія. Для малого підприємця податковий тягар, навпаки, збільшений. Йому сьогодні скасували спрощену систему оподаткування.
Уявіть собі фермера чи власника сільського магазину, який забезпечуючи стабільною роботою трьох осіб, сам виконував функції бухгалтера, касира. Ліквідація спрощеної системи для нього означає, що тепер треба наймати касира, бухгалтера й цілу канцелярію.
Та й самого фіксованого податку в сільському господарстві не достатньо. Навіть у розвиненій Європі існує дуже багато механізмів сприяння сільгоспвиробника, бо це дуже складний сектор, - там є і дотації, і відповідна цінова, митна, тарифна, кредитна політики. Хіба в нас може фермер взяти кредит навіть під 20 відсотків? Як він буде розраховуватись за ці речі?
- Той же аграрний міністр наполягає, що кредитна ставка має бути на рівні 17%, що це банкіри "душать" селян і що їм (банкірам) потрібно просто мати совість...
- Мало, що він наполягає! Щоб реально знизити кредитну ставку, потрібно долучити до економічного обігу землю. Всі розуміють, що тільки-но земля стане предметом застави, кредити в Україні подешевшають до загальноєвропейського рівня.
- Хіба боротьба нинішнього уряду не є державною політикою? Прем'єр Тимошенко воює з нафтотрейдерами за зниження цін на солярку, міністр Баранівський бореться з банкірами за дешеві кредити і вітає заборону експорту мінеральних добрив. Вони начебто роблять для селян багато корисних речей, чому ви кажете, що аграрної політики немає?
- На жаль, за 100 днів я не бачу ні пріоритетів державної економічної політики, ні тим більше самої політики. Я назвав тільки один напрямок - сільське господарство, який за підтримки з боку держави може за рік дати 15-20-відсотковий приріст доходів держбюджету.
Також Україна має величезний транзитний потенціал. Усі країни колишнього “соціалістичного табору” починали економічне відродження з будівництва доріг. Ви уявляєте, що таке гарні дороги для України, яка є величезною транзитною державою?
- Ну як мінімум до одного села дорогу нині будують...
- А треба будувати не до одного села, а прокладати стратегічні магістралі. Ще за часів Київської Русі в Києві перетиналися шляхи зі сходу на захід і з півночі на південь - від варягів до греків. Оце і є дві головні магістралі, які вже давно повинні функціонувати як сучасна автодорожна система. До речі, під таке будівництво дають найдешевші у світі кредити на дуже вигідних умовах.
Варто почати - і включиться економічний потенціал держави, адже дороги потребують цементу, асфальту, щебеня, цегли, бо біля них "виростають" кав'ярні, ресторанчики, готельчики тощо.
Або візьмемо аеропорти. Скільки було розмов про те, що модернізація київського "Борисполя" може перехопити величезну кількість транзитних вантажів із Заходу на Далекий Схід і з півночі на південь?
“100 днів достатньо, щоб окреслити пріоритети державної стратегії, а в нас вирує розмаїття думок”
- Ви кажете, що немає стратегії, немає програми. Уряд працює всього 100 днів, за які складно і дороги побудувати, і "Бориспіль" зробити міжнародним транспортним аеропортом....
- Йдеться про інше: 100 днів достатньо для того, щоб окреслити пріоритети державної політики - економічні, соціальні, сільськогосподарські. Але в нас досі вирує розмаїття думок: міністр економіки звинувачує Нацбанк у підриві економіки через падіння курсу долара. Він багато в чому правий, бо Україна 30 чи 40% свого ВВП формує за рахунок експортної продукції, а експортерам невигідний низький курс.
Але при цьому ніхто не пояснює, які наслідки будуть для підприємництва від скасування спрощеної системи оподаткування, який удар по бізнесу завдали зміни “правил гри” всередині бюджетного року, чим обернуться адміністративно встановлені ціни. Це також політика, але чи дасть вона суттєве зростання соціальних стандартів? Я в цьому маю величезні сумніви.
- Українська Народна Партія зараз начебто виграла вибори, але ви далеко не всіма кроками колишніх партнерів задоволені. Скажіть, УНП нині є при владі чи в опозиції?
- УНП - в позиції. Без сумніву, що з перемогою нашого кандидата ми не можемо бути опозицією. Але ми не є партією влади, що передбачає свій партійний Уряд в класичному розумінні цього слова, хоча частина наших партійців працює при владі.
У нас є позиція, яка в деяких питаннях стовідсотково не збігається навіть з позицією Президента. Але це - не трагедія, адже в результаті дискусій і змагання думок виробляється той політичний курс, який є найбільш вигідним державі.
- При цьому ви стверджуєте, що УНП допомагає Президенту виконати його програму. Саме уряд виконує передвиборчі зобов‘язання Віктора Ющенка, поясніть, чому ви його критикуєте?
- Програма Президента - це стратегія розвитку української держави, яку підтримав виборець. Але шляхи до досягнення мети можуть бути різні. Наприклад, Президент декларує в своїй програмі вступ до Європейського Союзу, одним із елементів якого є лібералізація економічної політики. Зокрема одним із перших рішень Кабінет Міністрів запропонував нову митну політику - зменшити ввізні мита.
Позиція УНП щодо ЄС інша. Так, ми за членство України в ЄС з 1991 року. Але давайте спочатку досягнемо європейських стандартів – демократичних, соціальних та економічних, зробимо життя і бізнес в Україні вигідним для більшості громадян. Бо якщо ми одномоментно знімемо митні обмеження (а це також рух до Європи), то постраждають суто українські виробники - такі компанії, як "Оболонь чи, "Наша Ряба".
Тому Олександр Слободян, голова економічної ради УНП бачить економічну політику зовсім іншою, ніж та, яку пропонує діючий уряд. У цьому наші протиріччя.
- Поясніть тоді, чим ви принципово відрізняєтеся від ваших колег з "Нашої України", які утворили "Народний союз"?
- Дивіться: Президент переміг із чудовою програмою, яка передбачає дуже зрозумілі й потрібні речі – створення 5 мільйонів робочих місць, високі пенсії і соціальні виплати. Але як зробити шлях до цих 5 млн. робочих місць коротшим? Тут у нас різне бачення і різні ідеологічні позиції.
Уряд сьогодні запропонував витратити більшість бюджетних коштів на зарплати й пенсії. Але, виплачуючи їх, він не створив механізми поповнення бюджету, тому країна наражається на небезпеку, що в наступному році соціальна ситуація буде гіршою, ніж у цьому. Ми кажемо, що найкоротший шлях до стабільного зростання й добробуту кожної людини - це створення в Україні умов для зростання виробництва.
- Є думка, що це позиція ображених на те, що не дісталося посад...
- Знаєте, на ці плачі Ярославни і підрахунки, хто скільки має, я не звертаю уваги. Навпаки, я скрізь підкреслюю УНП сьогодні є пропрезидентською політичною силою і що ми маємо своїх представників у владі. Оцінюючи, багато їх чи мало, треба виходити із загальновідомих принципів: якщо в нас немає більшості партійців в Уряді, то це мало.
Але наших представників у владі достатньо, щоб ми як політична сила показали свої можливості і потенціал.
“Мені не треба бігати до Ющенка і звіряти з ним годинник. Я знаю його позицію, його пріоритети, його програму”
- Це правда, що ви претендували на посаду Прем'єр-міністра?
- Я ще два роки тому сказав Віктору Ющенку, що не претендую на жодну з посад у майбутній виконавчій владі.
- Ви не думаєте, що якби ви були поступливішим, то посад в УПН було б більше?
- Тут питання не в Костенкові, а в політичній силі. У нас постійно намагаються всі проблеми розглядати скрізь призму чи то егоїзму, чи то амбіцій, але чомусь ніхто не хоче дискутувати щодо суті державної політики.
Подальшу долю УНП вирішував не Костенко. Бо я хоч і лідер партії і маю багато можливостей впливати на політику партії, але я не можу одноосібно її замінити. Бо у нас - справді демократична політична сила, можливо, єдина в Україні, де лідер має свою політичну позицію, але вирішує не лідер, а партія.
Коли постало питання чи нам саморозпускатись і вступати в НСНУ, чи продовжувати політичне життя як національно-демократична сила - жодна районна організація не ухвалила рішення про саморозпуск. Цим ми сильні.
- Але я зустрічала людей, які сповідують приблизно таку ідеологію: самі вступають в Народний союз, а сільський осередок УНП "переписують" на дружину...
- Можлива і така ситуація, але я говорю мовою цифр. У нас немає зафіксованих переходів осередків Української Народної Партії в "Народний союз "Наша Україна" - ні низових структур, ні тим більше районних чи обласних організацій.
Окремі випадки, коли члени партії перейшли, є. У тому числі серед народних депутатів - це Олег Гуменюк та Ігор Рафаїлович Юхновський. Це нормально, бо це їхнє право як громадян орієнтуватися на ту чи іншу політичну силу і пов'язувати з нею подальше життя.
- Як часто ви спілкуєтеся з Віктором Ющенком зараз?
- Не спілкуємось. У першу чергу в цьому немає потреби. На жаль, Президент переобтяжений непотрібними спілкуваннями, і це загальна біда нашої недорозвиненої демократії. Бо, замість того, щоб займатися своєю ділянкою роботи, кожен намагається звітувати першій особі про те, що він зробив, а здебільшого - про те, що не зробив, перефразовуючи у те, що зробив.
Я сьогодні очолюю фракцію. У Верховній Раді наші голосування майже стовідсотково співпадають з голосуванням "Нашої України" в тих питаннях, де в нас немає ідеологічних розбіжностей. У цьому - моя головна функція, бо мені не треба бігати до Ющенка і звіряти з ним годинник. Я знаю його позицію, його пріоритети, його програму, бо ми над нею разом працювали. Я докладаю зусиль, щоб ця програма була реалізована в життя.
- Але 2006 рік буде вирішальним і для Президента, і для всіх парламентських політичних сил...
- Серйозні переговори треба вести напередодні виборчої кампанії. Ми є пропрезидентською політичною силою, наша ідеологія і програма багато в чому збігаються з програмою Президента, тому ми не можемо на виборах бути опонентами НСНУ і тих політичних сил, які є пропрезидентськими.
Тут потрібно сідати і говорити про особливості ведення виборчої кампанії - як її треба будувати, щоб у наступній Верховній Ралі ми могли мати пропрезидентську більшість і забезпечити реалізацію програми своїми законодавчими рішеннями.
Розмовляла Михайлина СКОРИК.
|