|
06/29/200507:00 PM
Юрій КОСТЕНКО: “Україна залежна від Росії так само, як і Росія залежна від України. Якщо Росія нам прикрутить краник, то цей краник обернеться для неї економічними втратами”
Радіо “Ера”, 29 червня 2005 р.
Сергій ДОЙКО: Сьогодні в нашій передачі ми обговоримо (...) питання енергетичного, екологічного, політичного напрямку, а саме нинішня ситуація на газовому ринку України, участь європейських структур у вирішенні зокрема Чорнобильських проблем, перспективи адміністративно-територіальної реформи, а також політичної реформи і набуття чинності змін до конституції України, до того ж доцільність у цьому питанні так званого voks populi - гласу народу.
Тут безумовно не слід забувати, що все це буде реалізовуватися або здійснюватися ще і в розпал передвиборчої боротьби політичних сил України в процесі наближення дати голосування громадян нашої держави на виборах до парламенту 2006 року. Це та інше ми сьогодні обговоримо з гостем нашої студії народним депутатом України, лідером УНП Юрієм КОСТЕНКОМ. (...)
Почнемо з газових проблем. (...) В Україні (...) є серйозні проблеми в цьому напрямку. От така цитата: “Газові проблеми, які є на даний час в Україні, стали результатом поганої діяльності попередньої влади”, - це говорила, будучи ще в Польщі, Юлія Тимошенко і вона продовжує це говорити. Чи погоджуєтесь ви з такою тезою і чи дійсно все так погано? (...)
Юрій КОСТЕНКО: Повністю погоджуюсь з висловом прем’єр-міністра про те, що більшість проблем, які має сьогодні уряд Тимошенко, обумовлені помилками, або нефаховістю попередніх урядів. Це стосується в першу чергу всього керівництва вищого української держави, яке після проголошення незалежності так і не спромоглося сформувати принципово іншу економічну політику.
Вона повинна була починатися з того, щоб створити умови для того, аби уламок радянської економіки на території Українській РСР поступово трансформувався в національну економіку, конкурентноздатну, ринкову економіку, яка має ефективну систему енергопостачання, яка випускає більшість готової продукції, що споживається національним ринком. Так працюють економіки всіх розвинутих країн світу.
У нас же до сьогоднішнього дня економіка України це лише продукція, яка йде кудись на експорт, а власні потреби вона практично не задовольняє. І якщо в цьому контексті розглядати енергетичні проблеми, і одна з цих складових - газова проблема, то, без сумніву, за роки Незалежності не було сформовано і енергетичну стратегію з альтернативою постачання енергетичних ресурсів, в тому числі і газу, наприклад, з Туркменії, з Близького Сходу, чи нафти, знову ж таки з інших джерел, а не лише з російських.
І те, що сьогодні Росія використовує енергетичний важіль впливу на Україну, аби вирішувати свої політичні проблеми - це факт. Але я не можу не сказати і про помилки, яких вже припустився уряд Тимошенко, конкретно це голова “Нафтогазу” пан Івченко, який з однієї сторони визнав боргові зобов’язання України перед Росією, і тепер “Газпром” користується цим для того, щоб піднімати ціну на газ, який постачається в Україну, і більше того, попередні урядові проблеми переносити на діючий уряд. Отже я думаю, що є в цьому плані дуже багато того, за що вже можна критикувати і діючу команду, яка нефахово формує енергетичну політику вже президента Ющенка.
Сергій ДОЙКО: (...) Є така цікава інформація, (...) що, мовляв, “Газпром” в односторонньому порядку, зараховує 7,8 мільярдів кубометрів російського природного газу, що знаходиться на зберіганні в українських сховищах, в рахунок оплати за транзит російського природного газу територією України.
”Односторонній порядок” - це казки для приїжджих. Ніяких односторонніх порядків і заліків не може бути. Є відповідні угоди”. Так цю інформацію прокоментував голова НАК “Нафтогаз України” пан Івченко. Тут виникають такі цікаві роздуми. От дивиться, як тільки Україна в чомусь більш, ніж на 50% залежить від Росії, так відразу Росія не забуває нагадати новій українській владі, яку, як помічається, російська еліта, м’яко кажучи, дуже не любить.
Юрій КОСТЕНКО: (...) Я брав участь на початках нашої незалежності в багатьох стратегічних переговорах з Росією. Це питання ядерного роззброєння, це питання розподілу Чорноморського флоту, власності між Україною і Росією. Я цей енергетичний тиск від російських переговорщиків йшов, або був сформований ще тоді. Є знаменитий вислів пана Єльцина: “Если будете такими жесткими в своей позиции, то можно и крантик вам прикрутить”. Оцей вислів Єльцина увійшов як доктрина в усі переговорні процеси до сьогоднішнього дня.
В цьому сенсі я хочу нагадати, що отой так званий борг 7,8 мільярдів кубометрів був він чи ні, ніхто не може встановити, тому що коли він формувався, це маються на увазі резерви, які були закачані у сховища або в резервуари, в які закачується газ в Львівській області влітку, а взимку постачається на захід, так от, коли йшла дискусія про ці 7,8 мільярдів кубометрів, то українська сторона не визнавала, що ми витратили його на власні потреби. Тоді Україна не могла контролювати, скільки поступало газу в Україну, тому що лічильники знаходились на російській території, і нам Росія виставляла якусь цифру. (...) Отже тут треба дуже детальний аналіз і детальна робота, а не просто визнавати чи не визнавати.
Сергій ДОЙКО: (...) Ви погоджуєтесь зі мною, що якщо така залежність, то можна і два краника перекрутити, як ви сказали, і в той момент, коли сусідній державі захочеться? Що ж Україні в той момент діяти, коли вона настільки залежна?
Юрій КОСТЕНКО: От як раз я і хочу сказати, що ще невідомо, хто від кого залежить в цій ситуації, тому що через територію України проходять і сьогодні, і вчора, і десять років тому проходили усі головні магістралі постачання російського газу європейським країнам. Те ж саме стосується і нафти - нафтопровід “Дружба”. Тому ми залежні від Росії, але в однаковій мірі Росія залежна від нас, тому що якщо вона нам прикрутить краник, як вона каже, то цей краник обернеться економічними втратами для Росії.
Сергій ДОЙКО: Так Росія розуміє, що Україна від неї залежна, а Україна якось не помічалась, от в чому річ.
Юрій КОСТЕНКО: А це вже проблема оцієї меншовартості української влади, яка впродовж десятиліть і приводила до того, що Росія нам диктувала свою політику, а ми, як ви кажете, все ковтали, в тому числі і щодо тих чи інших боргових зобов’язань. І в цьому сенсі я дійсно хотів би, щоб нова політична команда після перемоги Помаранчевої революції, а ніхто ж не сумнівається в тому, що проти кандидата в президенти Ющенка воювали, в тому числі і з-за кордону, тому сьогодні ми можемо сформувати як раз ту енергетичну і економічну політику, яка буде базуватися виключно на національних інтересах.
У цьому зв’язку я, наприклад, не розумію реверансів, які почалися з оточення президента Росії у вигляді ЄЕПізації української економіки, а це той договір, який ми критикували на майданах Помаранчевої революції найбільше. Ми називали вустами Віктора Андрійовича Ющенка цей договір зрадою національних інтересів України.
Сергій ДОЙКО: Юрію Івановичу, але ж відхреститися можливо і спрямувати свій погляд лише в Європу, це теж, можливо, неефективно?
Юрій КОСТЕНКО: Мова не про те йде, щоб відхреститися. Мова йде про встановлення рівноправних стосунків з Росією. Ми від неї нікуди не дінемось, це найбільший наш північний сусід, і з неї треба налагодити рівноправні стосунки. Тоді виграє і економіка України і економіка Росії.
Сергій ДОЙКО: А Росія зацікавлена в тому, щоб Україна з нею мала рівноправні стосунки? Думаю, навряд чи.
Юрій КОСТЕНКО: Думаю, що бізнес, в першу чергу російський, зацікавлений в таких стосунках. Не зацікавлені ті, що мають ще оцей угар шовіністичний, що має бути якийсь слов’янський союз, і що Україна заважає Росії оцей слов’янський союз побудувати. А що це за союз і для чого він - ніхто нічого не каже, і саме головне, які він вигоди принесе громадянам України, про це ніхто не каже.
Сергій ДОЙКО: Юрію Івановичу, от є така інформація, що доволі-таки успішно розвивається ситуація в тому, щоб з Туркменістаном домовитися, починаючи вже з 2007 року на те, щоб отримувати газ впродовж 25 років. Як ви вважаєте, це зніме напругу в цьому питанні, оскільки Туркменістан це не Росія. (...)
Юрій КОСТЕНКО: Проблема туркменського газу полягає в тому, що він постачається через російську територію, через російські газопровідні системи. Тому тут може бути лише баланс інтересів з однієї сторони Росії щодо прокачування свого газу через українську територію, з іншого боку України щодо прокачування туркменського газу через російську територію. Але повної енергетичної незалежності програма постачання газу через російські газопровідні системи не дає.
Більше того, Росія підписала з Туркменістаном на 30 років поставки туркменського газу в Росію. Усі обсяги, які добуватиме Туркменістан впродовж 30 років. Тому я не знаю, що там планують на 25 років наші фахівці підписати, але я знаю те, що вже підписано Росією і Туркменістаном.
Тепер друга проблема. Проблема постачання альтернативним шляхом - це перспективно для України. Тут можна задіяти і Казахстан, і Туркменістан, і Азербайджан, якщо говорити про нафтову складову, і Близький Схід. От такого роду енергетичні проекти, а це вже міжнародні енергетичні проекти, потрібно зараз розробляти і причому не тільки з вказаними країнами, а і з тими, які можуть забезпечити нафтопровід чи газопровід інвестиціями. Тут треба залучати країни Євросоюзу, або США, які мають інтереси в будь-якій країні, або частині світу, де є енергетичні ресурси.
Сергій ДОЙКО: Юрію Івановичу, ми переходимо до доволі-таки актуальних питань. (...)
Отже, давайте почнемо з адміністративно-територіальної реформи. Знову ж таки є різні позиції: що це абсолютно на часі, наші посадовці їздять до Польщі, як сьогодні, і переймають, діляться, приймають, або не приймають, аналізують досвід цієї же Польщі, а хтось говорить, що ця реформа абсолютно сьогодні не потрібна, оскільки і так проблем вистачає. Що ви думаєте з цього приводу?
Юрій КОСТЕНКО: Можу упевнено сказати, що сьогодні адміністративно-територіальна реформа не на часі. Я маю підстави про це говорити, тому що впродовж трьох років я був членом комісії, яка готувала адміністративно-територіальну реформу, яку очолював перший президент Леонід Кравчук. Коли ми проаналізували всі складові цієї проблеми, то усі дійшли висновку, що новий адміністративно-територіальний устрій має в першу чергу стимулювати економічне зростання української держави. (...)
Без того, щоб покращувати економічну діяльність на тій чи іншій території, адміністративно-територіальна реформа є шкідливою. І от якщо ви згадали Польщу, то її досвід свідчить, що Польща робила спочатку економічну реформу - так звану шокову терапію, а потім вже адміністративно-територіальну реформу. Тому що лише після того, коли економіка працює в нових умовах, можна сформувати територіальні одинці, які максимально ефективно будуть використовувати потенціал того чи іншого регіону. (...)
Лише тоді, коли нові адміністративні утворення дають можливість для економічного зростання, лише тоді можна отримати повноцінний ефект від такого роду реформи.
От візьмемо простий приклад. Сьогодні всі кажуть, що Донеччина годує майже нас всіх. Але Донеччина сьогодні з державного бюджету на вугільну галузь, на створення нових робочих місць отримує більше дотацій, ніж вона повертає до державного бюджету. Отака статистика. (...)
Але не тільки про це йдеться. Йдеться про інше. Сьогодні кажуть, що Івано-Франківська область збиткова, дотаційна і таке інше. А я, як фахівець, можу стверджувати, що у недалекому майбутньому Івано-Франківщина буде дотувати Донеччину за рахунок повноцінного використання рекреаційних ресурсів, тобто отих туристичних можливостей, які сьогодні не використовуються на Івано-Франківщині, Чернівеччині, Львівщині. А чому не використовуються? Бо проїхати до місця відпочинку, де вже стоїть підйомник для гірськолижного спуску, можна лише на бульдозері, а звичайним транспортом не проїдеш. А пан Червоненко будує в Києві для “Формули - 1” якісь супер-траси. Треба будувати отам дороги в першу чергу.
Сергій ДОЙКО: Ну це йому ближче – “Формула - 1”, в принципі.
Юрій КОСТЕНКО: Так, але я хотів би, щоб не лише йому гарно жилося в Україні, а щоб коломийчанам, які пересуваються сьогодні або на велосипедах, або на візах з кіньми. Це просто як штрих до того, що потенціал України при нормальній економіці, яка буде базуватися на сучасній дорожній інфраструктурі, на сучасних комунікаціях, на сучасній фінансовій системі, на підтримці малого і середнього підприємництва, може бути зовсім інший, ніж той, який ми сьогодні маємо.
За таких обставин можна тоді формувати і ту територіальну одиницю, яка дасть максимальний економічний ефект. У цій одиниці - чи буде це лише Чернівеччина, чи можливо її треба поєднати з Івано-Франківщиною - це покаже життя. А сьогодні теоретично на папері планувати адміністративно-територіальну реформу, яка приведе лише до одного, що сидить і чухає потилицю голова райдержадміністрації і не знає, чи завтра він буде у цьому кріслі сидіти чи не буде після реформи, і думає він не про те, як посіяти і зібрати урожай, а про своє крісло.
Так от в такому контексті ця адміністративно-територіальна реформа приносить лише шкоду економічно-соціальному розвитку України. (...)
Виборці сьогодні кажуть, що ще надто мало часу пройшло для того, щоб отримати кінцевий результат нової політичної команди, але цього часу вже є достатньо для того, щоб сформувати пріоритети економічної політики, на основі якої можна вирішувати і всі інші проблеми, у тому числі і соціальні. І от в цьому сенсі виборці не бачать єдності цієї політики в уряді, тому що постійно йдуть суперечки прем’єра і секретаря РНБО, постійно ми чуємо ініціативи, які суперечать тому, що записано в програмі Президента Ющенка, за яку проголосувало 52% українських виборців і саме це дає підстави робити такі висновки.
Я щойно зауважив про незадовільну політику міністерства транспорту і персонально міністра Червоненка, який замість того, щоб займатися найперспективнішою програмою - реконструкцією діючих і будівництвом нових доріг, під які Україна може отримати найдешевший у світі кредити з відстрочкою на 5-10 років терміну сплати відсотків і за рахунок цього включити величезний національний потенціал у будівництво, тобто проведення будівельних робіт, бо це і робочі місця, і національні ресурси, це придорожня інфраструктура, він говорить про якісь міфічні «Формули - 1”, автодроми і таке інше.
Сергій ДОЙКО: Юрію Івановичу, у вас нічого особистого з Червоненком немає, що ви так вже вдруге згадуєте його?
Юрій КОСТЕНКО: Я тільки говорю про те, що Польща, яку ми згадували, починала своє економічне відродження з будівництва доріг. Румунія, яка сьогодні є кандидатом на членство в Євросоюзі, починала відродження з будівництва доріг. В Україні - я щойно повернувся із тих же Карпат - в перлині України, в українських Карпатах сьогодні величезні ресурси не використовуються тільки тому, що там немає дороги, як такої.
Напрямки, якісь ями, по яких можна пересуватися дійсно тільки на колісному тракторі чи на підводі. Ось чим повинне займатися міністерство, яке формує стратегічний напрямок.
Те ж саме я можу сказати і по темі металургійного комплексу. Міністерство промислової політики. Я, як фахівець, бо я 17 років працював в інституті Патона і знаю достеменно металургійний комплекс України, хочу сказати, що та ситуація, в якій опинився гірничо-металургійний комплекс України, це не вина лише уряду Тимошенко, вона формувалась ще з 91 року, коли не було запропоновано принципово інша модель розвитку української економіки. Парадокс! Український металургійний комплекс сьогодні продає більшість своєї продукції на світових ринках, а вони сьогодні не потребують цього металу, а національне суднобудування, автомобілебудування, машинобудування не мають українського металу, бо він неякісний, його не можна споживати.
Більшість країн розвиває внутрішній ринок і потреби внутрішнього ринку для того, щоб працювала національна економіка, а потім частину своєї продукції продає на експорт. В Україні ми поки що цього не бачимо. (...)
Оці помилки, які стосуються гірничо-металургійного комплексу у вигляді митної політики, тарифної політики, у вигляді курсової політики - вони привели сьогодні до такої кризи. Тому я і зробив заяву, що Президент говорить про одну політику, а окремі члени команди трактують слова Президента зовсім по-іншому і будують принципово іншу політику, в тому числі і щодо Росії. (...)
СЛУХАЧ: (...) Скажите, какие формы у вас лично и у депутатов есть воздействия на Президента? (...)
Юрій КОСТЕНКО: (...) Державна влада це не лише Президент, це взаємодія трьох складових: Президента з його повноваженнями, уряду і Верховної Ради. І лише тоді, коли ці три складові діють, як єдина команда, ми отримуємо максимально швидкий і ефективний результат. Бо, говорячи про економічну політику, про енергетичну політику без відповідних законів, тобто без відповідного законодавчого забезпечення, тобто без втручання в цю ситуацію парламенту, уряд сам не зможе нічого зробити.
Приводжу конкретний приклад. Та ж сама митна політика, це прерогатива Верховної Ради, тобто тих законів, які ухвалюють законодавці. Ситуація з енергетичною безпекою. Я п’ять років тому вніс законопроект про енергетичну безпеку Україну і про систему енергопостачання. Він базується на світовому досвіді, який каже, що з одного джерела країна, яка хоче мати енергетичну незалежність, не повинна брати енергоресурсів більше, ніж 25-30%.
Якби у нас такий законопроект був ухвалений п’ять років тому, то і уряд Януковича, і уряд Пустовойтенка були б змушені керуючись цим законом дбати про альтернативні джерела енергопостачання. Те ж саме можна говорити про економічну політику щодо малого і середнього підприємництва, або до сільськогосподарського виробника. Тому не до Президента треба ходити зі своїми пропозиціями, а треба щоб у Верховній Раді уряд разом з парламентською більшістю ухвалювали не тільки популістські рішення, які спрямовують весь державний бюджет виключно на соціальну сферу, а ухвалювали б рішення, які потрібні для економічного розвитку. Тому що всі інші проблеми держава здатна вирішувати лише тоді, коли економіка ефективно працює і розвивається.
У нас, на превеликий жаль, Верховна Рада приймає популістські закони, які для свого виконання вимагають трьох-чотирьох-десяти державних бюджетів, але які руйнують економіку, а не відтворюють її. Тому я хочу на завершення сказати наступне: я дуже мало користуюсь можливістю спілкування з Президентом, тому що він переобтяжений різного роду державними справами. Я виконую функцію, як голова фракції, підтримуючи програму Президента законодавчими рішеннями.
Це на сьогоднішній день є моя головна функція і мій головний обов’язок у команді Ющенка. А от ходити біля Ющенка чи попереду Ющенка і постійно звітувати про те, що не зроблено, (...) оце як раз і є введення в оману і Президента і, саме головне, українського суспільства.
Сергій ДОЙКО: Юрію Івановичу, зараз я хотів би спинитися на Меморандумі, який був надісланий і Президенту України, і прем’єр-міністру України від відомої в США і у всьому світі людини - Збігнева Бжезинського. Цей меморандум вийшов після того, як пише сам Бжезинський, як він зустрічався з групою американських друзів України.
Тут чітко важливі приклади успіху, і пан Бжезинський говорить, що “ЗМІ працюють без тиску і вільно критикують уряд”. (...) “Збільшилась прозорість в тому, як уряд вирішує сьогоденні проблеми”. Є і міжнародна тематика: “Уряд Ющенка створив позитивний імпульс для розвитку відносин США-Україна”.
Але що викликає занепокоєння, є і такий пункт, і тут розписано детально, що часу залишається обмаль для завершення дій по вступу України до СОТ, і вступ стане набагато складнішим, якщо Росія це зробить першою. (...)
І от цікаві моменти - політичний такий контекст цього меморандуму. Я зацитую: “Політичні суперечки і конкурентна боротьба серед представників уряду, що інколи стає видимою в їхній відкритості, надсилає суперечливі сигнали про плани діяльності уряду і викликає питання ефективності відносин між адміністрацією Президента і Кабінетом Міністрів”. Також цікаво записано: “Члени Кабінету Міністрів із сумнівними особистими заслугами дискредитують довіру до його лідерської якості у проведенні реформ і ставлять під ризик успіх нового уряду у консолідації зусиль по трансформації у трансатлантичній інтеграції”. (...)
Юрій КОСТЕНКО: Є дві складові цього Меморандуму. З однією частиною я можу погодитися, з другою - ні. Щодо вступу України в СОТ і Євроінтеграції, то я хотів би нагадати принагідно, що УНП, а тоді, за перебудову, Народний Рух, ще в 91 році у своїй концепції державотворення чітко окреслила пріоритети зовнішньої політики, серед яких інтеграція до Євросоюзу і членство у НАТО, це було нашим головним пріоритетом.
Якби ми були при владі, то сьогодні не Польща була б першою в Євросоюзі, а саме Україна. Але Європу треба будувати спочатку в Україні, а не ухвалювати закони, які можуть знищити і без того складне становище української економіки. Тому ми розглядаємо процес інтеграції до СОТ поетапно, і в першу чергу через адаптування нашої національної економіки до європейських вимог.
От ми вже говорили про енергетичний комплекс, про металургійний комплекс. Якщо сьогодні відкрити всі бар’єри і зробити для західних компаній вільний доступ до національного українського ринку, то я можу вам стовідсотково гарантувати, що жодного українського підприємства ми не побачимо. Нам виділять певний сектор економічний, де Україна буде виконувати якусь функцію, яка буде потрібна корпорації, що знаходиться у Вашингтоні, чи в Нью-Йорку, чи в Токіо. Але отого, що дає максимальний ефект для українського виборця, для українського громадянина, тобто кількість робочих місця, високий рівень зарплати, а відтак і пенсійного забезпечування, це може зробити лише національна економіка через національного виробника, через формування інтересів національного виробництва, у тому числі на світовому ринку, а не навпаки.
Тому сьогодні отака прискорена інтеграція в ті чи інші європейські чи міжнародні організації може зашкодити в першу чергу виробництву, а я категорично проти цього.
Як приклад приведу таку цікаву іншу європейську країну і її досвід - Чехію. Там найкраще зробив перехід від адміністративної економіки до ринкової Вацлав Клаус. Він тоді був прем’єр-міністром, то були 93-96 роки. Сьогодні він президент. Він нещодавно побував в Україні, і на зустрічі з ним я поставив йому таке запитання: от ви є прихильником інтеграції, але поетапної і не стрімкого формування оцього єдиного Європейського союзу з єдиною Конституцією? Він сказав, що так. Чому? Тому що вони в першу чергу орієнтуємось на свої національні інтереси, інтереси Чехії.
І як приклад, він сказав, що коли вони проводили свою євроінтеграційну політику, то вони зробили для економіки Чехії набагато кращі умови, ніж того вимагала євроінтеграція. Що це означає? Що вони створили такий інвестиційний клімат, за якого у Чехію вигідно було вкладати кошти і Німеччині і Франції, членам Євросоюзу, попри те, що Чехія сама ще не була членом Євросоюзу.
І ось такі умови треба сформувати національному виробнику в Україні.
СЛУХАЧ: (...) У нас, крім перерахованих вами ланок влади є ще і четверта влада і п’ята колона. Так от у зв’язку з цим я вважаю, що потрібно почати друкувати протоколи Кремлівських мудреців, щоб люди краще знали, хто у нас тут є хто.
Юрій КОСТЕНКО: (...) Я з вами погоджуюсь в тому, що четверта влада в Україні ще не виконує, на превеликий жаль, свої владні повноваження, тому що демократію і права людини в найкращій мірі оберігають вільні ЗМІ, які позбавлені чи олігархічних чи адміністративних впливів, які інформують людей про усі сторони їхнього життя.
Якби в нас в повній мірі була ця четверта влада вільною, то в Україні дуже багато проблем можна було б вирішувати, в першу чергу контролю громадськості за діями влади і формувати демократичне суспільство, де влада працює на інтереси громадянина, а не на свою кишеню, як це було багато років в Україні. Ось у цьому я з вами повністю погоджуюсь.
А щодо різних колон, то знаєте, у нас є і п’ята, і шоста, і десята колона, але я знаю інше. Нас переконували, що саме та чи інша колона не дозволить стати Президентом Віктору Ющенку. Але народ вийшов на вулиці і сказав, що Президентом він обирає Ющенка і захистив це своє право. Тому я не вірю ні в які колони тоді, коли є народ, який знає свої національні витоки, який керується виключно своїми національними інтересами.
Сергій ДОЙКО: Я знаю, що УНП проводила тижневик “Захистимо Конституцію”. В результаті депутат Михайло Ратушний висловився, що потрібно розпочинати збір підписів за проведення референдуму щодо незмінності основного закону України.
Юрій КОСТЕНКО: По-перше, це не конституційна процедура. Збором підписів чи референдумом ніякого захисту Конституції ми не доб’ємося. Є конституційна процедура внесення змін до Конституції і є відповідний правовий механізм, як це робити. (...)
Проголосовані зміни, вони по-різному оцінюються сьогодні в українському суспільстві, добре чи погано, я не про це хочу сказати. Якщо говорити про демократію в Україні, то тих змін, які внесені в Конституцію, недостатньо, тому що демократія повинна починатися із права селянина обирати владу у селі, в місті, в районі і в області. А цього немає в Конституції, бо голова обласної адміністрації призначається київським чиновником, як і голова райдержадміністрації. А ми повинні, закатавши рукава працювати в інтересах виборця, даючи йому робочі місця, даючи йому вищу заробітну плату, а для цього має працювати економіка, а не політична реформа. (...)
|