|
04/28/200506:56 PM
Антон БУТЕЙКО: “Рішучість українського народу відстоювати свої права викликає повагу у європейських держав”
Радіо “Свобода”, 28 квітня 2005 р.
Ірина ХАЛУПА: (...) Тема на 28 квітня: Здобутки України на зовнішньополітичній арені.
Гості: Антон Бутейко, перший заступник міністра закордонних справ, доктор економічних наук, професор. Іван Курас, колишній віце-прем’єр-міністр, народний депутат група “Демократична Україна”, комітет з питань закордонних справ. Олексій Гарань, віце-президент фонду “Євразія”. (...)
Розпочнемо з віз. (...) Перебуваючи в Європі, Президент Ющенко оголосив, громадяни ЄС в майбутньому не потребуватимуть віз в Україну. Такий режим розпочнеться першого травня і триватиме чотири місяці. (...)
Жест з боку Президента України Віктора Ющенка до європейців, що протягом 4 місяців не потрібні візи, чи це жест ввічливості і доброї волі, чи це якийсь розумно-обдуманий політичний крок? (...)
Антон БУТЕЙКО: (...) Ми переконані, що спрощення візового режиму, лібералізація візового режиму – це якраз є ознака та вимога часу. І в цьому зв’язку, звичайно, ми очікували, що і з боку держав ЄС буде відповідна аналогічна реакція.
Ми розуміємо, що є шенгенські угоди, які встановлюють шенгенський візовий режим, але є нові віяння. Знаєте, колись Радянський Союз критикувався з боку Заходу за те, що він не дозволяв громадянам подорожувати, вільно пересуватися. Тепер у нас такої заборони немає. І звичайно абсолютно алогічно виглядає візова стіна, яка, в принципі, існувала.
Зараз я бачу, образно кажучи, що у Брюсселі міняється ставлення до України. Це ставлення обумовлене, в першу чергу, тою помаранчевою революцією, яка продемонструвала бажання українців жити в демократії, жити в свободі. І ця рішучість відстоювати свої права українського народу викликає повагу у європейських держав та народів.
І така симпатична, я б сказав, реакція з боку певних країн ЄС каже, що коли народи дійсно хочуть жити за тими нормами демократії, які сьогодні існують в цивілізованому світі, то вони знаходять відповідь у тих уже народів, які вважається, що живуть тривалий час в умовах демократії.
Ірина ХАЛУПА: Але стара Європа не відреагувала подібним жестом.
Антон БУТЕЙКО: Пані Ірино, стара Європа реагує. Реагує яким чином? Ми не давали ще так широко цієї інформації, але нещодавно на минулому тижні відбулося засідання комітету “Україна – ЄС” в Брюсселі, і ми розглядали ці питання, якраз ми отримали, я б сказав, позитивну реакцію з боку Європейського Союзу.
Що мається на увазі. Наша держава очікує спрощення візових процедур шляхом укладання угоди між Україною та ЄС про лібералізацію візового режиму, яка передбачатиме для громадян України пільги, які визначені законодавством ЄС.
Ми не пропонуємо чогось надзвичайного, а саме, ми хочемо, щоб було визначено категорії громадян, які мають право отримувати безоплатні візи. Ми хочемо, щоб видача багаторазових віз терміном дії до 5 років була. Щоб й видавалися візи без запрошень. Щоб було запроваджено безвізовий режим для членів екіпажів морських і повітряних суден, а також ми пропонуємо запровадити безвізовий режим для власників дипломатичних і службових паспортів.
Наші пропозиції ґрунтуються не на голому місці, а ці пільги для громадян України вже містяться і містилися в угодах про умови поїздок громадян, які були підписані Україною впродовж 2003-2004 років з Польщею, Словаччиною, Румунією, Угорщиною, Литвою і Болгарією.
Ми, звичайно, хотіли б, щоб наша практика з теперішньою більшістю з перерахованих мною держав, які є вже членами ЄС, була і надалі, і було б нормально, якби і ЄС у цілому таку практику підтримав.
Ми отримали повідомлення про те, що ЄС зараз формує мандат для делегації ЄС на переговори саме з приводу лібералізації візового режиму для України. Ми очікуємо, що формування цього мандату буде завершено десь до кінця травня - початку червня, а далі ми почнемо переговори про конкретну угоду.
Ірина ХАЛУПА: Пане Гарань, Ви як науковець подорожуєте світами, а чи Ви відчули якусь різницю у ставленні до Вас як до носія і ставленика українського паспорта у цьому постпомаранчево-революційному періоді?
Олексій ГАРАНЬ: Відчувається (...) зміна ставлення до тебе особисто, але я думаю, що навіть найважливіше, що ти сам себе відчуваєш впевненіше, бо ти є гордим за країну, гордим за народ, гордим за увагу, яку зараз світ звертає на Україну. (...) Думаю, що беззаперечним зараз є той факт, що дійсно ставлення до України змінюється, інтерес до України підвищується, при чому це стосується не стільки Заходу, а це стосується і Росії. (...)
Хотів би тут сказати не тільки про позитиви. Україна отримує зараз кредит довіри, який не буде розтягнутим у часі. Нам потрібні ефективні дії, зрушення, які покажуть, що Україна рухається в необхідному напрямку. (...)
Ірина ХАЛУПА: (...) Ви згадували кредит довіри, який сьогодні має Україна. Ми знаємо, що коли ми беремо кредит у банку, то ми беремо його на певний час і під певні відсотки, а ось з кредитом довіри є трохи інші нюанси. (...) Скільки часу буде тривати такий кредит довіри?
Олексій ГАРАНЬ: Це дуже складне питання, бо іноді буває, що зіпсувати стосунки, імідж якимись непродуманими кроками дуже легко. У політиці дуже важливими є якісь символічні акції. (...)
Ірина ХАЛУПА: Пане Бутейко, чи відчуває Президент і його уряд цокання годинника, що час все ж таки летить, і зобов’язання треба втілювати в життя конкретними діями?
Антон БУТЕЙКО: (...) Оскільки я зараз оголошений в офіційній якості, то інструкції на цю тему в уряду не вироблена, як відповідати на Ваші запитання, то я не маю права це говорити. (..) Але (...) я можу трансформувати свій статус заступника голови Української народної партії і у цій якості я можу відповісти. Думаю, що кожний урядовець відчуває цокання годинника, однозначно я не вповноважений навіть будучи заступником голови Української народної партії говорити про Президента, але, звичайно, це відчувається. (...)
Знаєте, відчувається не тільки година, а відчувається кожна хвилина. Я відчуваю це в своїй роботі, де іде дуже потужна активна робота з тим, щоби конкретні заходи вживати по приведенню держави до тих критеріїв, які необхідні для вступу і до ЄС, і до НАТО.
І в цьому зв’язку, коли говорилось про кредит довіри, який надто високий нібито до України пред’являється, то я би хотів сказати, що ні. Немає надто високого рівня довіри. Оскільки для минулого політичного режиму цього рівня довіри взагалі не існувало, він був дуже на низькому рівні.
А зараз просто іде звичайне довір’я до нашого народу, який підняв цей рівень, як кажуть, із рівня підлоги на той рівень, який існує між нормальними державами. Якраз в цьому зв’язку, звичайно, говорили про програми уряду, що він має робити в першочерговому плані. Я хотів би повернути розмову на таке. Для того, щоби цей рівень довіри підтримувався в першу чергу треба робити те, що стосується демократизації держави. І в цьому план, коли ми подивимося, то в нас є дуже великий крок вперед. По-перше, в нас знищено ці темники, які існували. По-друге, в нас є набагато більша зараз свобода ЗМІ. По-третє, зараз можна говорити про те, що захист прав людини відбувається, хоча багато людей можуть бути незадоволеними і це існує.
Коли я подивлюся на ситуацію, скажімо, яке ставлення було до громадян України, які потрапляли в погану ситуацію, скажімо, закордоном, як працювали тоді і я бачу, як сьогодні ми працюємо.
Сьогодні, коли затримали наших п’ятеро громадян України в Білорусії іде інтенсивний тиск на владу Білорусії щоденний, щогодинний, залученням всього потенціалу МЗС і відповідно Посольства нашого з тим, щоби захистити наші права. Я можу це порівнювати, що в минулому подібного не було.
Була робота, звичайно, тут не можна все казати, як в минулому все було погано. Але цей ритм і ця енергія, яка зараз є в людей, вони відрізняються від того. І я можу сказати, що на недавньому засіданні Комітету Україна ЄС, я відчув, а я маю можливість порівнювати абсолютно іншу розмову, вона була поважною, конструктивною і не було отого бажання відмиватись від тих поганих речей, які мали місце в Україні в плані демократії. І розумієте, тут є вже ця повага.
Я думаю, що саме по цих параметрах ми наближаємося до тих критеріїв, які необхідні для вступу України і в ЄС, і в НАТО по параметрах демократії якщо в ЄС, то там маса треба робити речей, яких вимагають багатьох років важкої праці і навчання.
Ірина ХАЛУПА: (...) Певна категорія людей не може помиритися з тим, що вони програли, але їм далі доведеться жити в державі, яка називається Україною, яка є також їхньої Батьківщиною. Що потрібно, щоби це протистояння розгладити?
Олексій ГАРАНЬ: Ви знаєте, я б може дещо не драматизував, тому що, скажімо, після виборів, якщо країна є демократичною, то дискусія продовжується, вона продовжується в парламенті і опозиція критикує правлячу партію – це є нормально. (...)
Ірина ХАЛУПА: Пане Бутейко, я (...) з подивом ставлюся до мовного питання, яке постійно нібито існує в Україні. Мені дуже-дуже важко його зрозуміти. Російська мова в Україні має так багато ревних захисників, але я не бачу, щоб їй щось загрожувало. Чому це питання постійно залишається у стані реанімації?
Антон БУТЕЙКО: На мою думку, мова російська просувається, це абсолютно нормально з точки зору народу, який є носієм цієї мови. Ця експансія є характеристикою у великих народів, вони хочуть стати ще більшими.
А українська мова, звичайно, має просуватись українцями і розвиватись. На жаль, у нас ситуація також, на мою думку, є абсолютно неадекватною тим європейським стандартам, які існують у країнах ЄС. Я не бачив, щоб в країнах ЄС міністри не розмовляли державною мовою. Для мене це виглядає абсурдно і дико, коли міністра України на радіо “Свобода” чи на Бі-Бі-Сі перекладають на українську мову. (...)
Я в цьому зв’язку скажу, що ні, немає такого, що не захищається мова. Наприклад в УНП, в програмі її, чітко записано, що мова державна українська є атрибут держави, так як територія, населення, гімн і інші атрибути. Загроза державній мові має розглядатися, як загроза нацбезпеці. Я можу сказати, що УНП зараз виросла до 121 тисячі членів. Це люди, які абсолютно чітко налаштовані на те, щоб захищати цю мову.
Ви знаєте, недавно було засідання “Просвіти”. Там член нашої партії Мовчан проголошував відповідні наміри і плани. (...) Ми активно працюємо в тому напрямку, щоб у нашій державі була державна мова.
От вчора я підписав вказівку, бо зараз на господарстві в МЗС, всім нашим посольствам виконувати жорстко вимоги Конституції щодо мови і закону про мови в Україні. Я думаю, що це абсолютно нормальний підхід, це ніяка не дискримінація російської мови.
Я би не поважав росіянина, чи поляка, чи чеха, який живе в Україні, який би відцурався від своєї етнічної належності. Але я хочу, щоб всі наші нацменшини, які проживають в Україні поважали українську мову, особливо посадовці, які займають будь-які посади, то вони зобов’язані використовувати українську мову.
Тоді нас будуть дійсно поважати. А коли бачиш посадовців, які не використовують державну мову у спілкуванні або використовують її під час переговорів офіційних, а відвернулись від цього, в кулуарах іде мова інша, то це не викликає поваги до нас, до тих посадовців, які так себе ведуть.
Я переконаний, що у нас буде знайдений баланс, тому що народ, який творив помаранчеву революцію не може втратити свою мову, бо мова є його душа, його духовна культура. (...)
|