Виступ юрія костенка в парламенті 01.11.90 щодо розділу програми уряду "захист і оздоровлення екологічного середовища"

Юрій КОСТЕНКО, Червоноармійський виборчий округ № 22, виступ у парламенті 1.11.1990 р.

Розглянувши на своєму засіданні розділ VIII Програми - "Захист і оздоровлення екологічного середовища", а також враховуючи той жахливий стан, який склався на Україні внаслідок хижацького розорення її природних ресурсів, техногенного забруднення і чорнобильської катастрофи, комісія з питань екології вважає, що без вирішення в найближчий період, хоча б основних завдань в галузі природокористування економічна реформа не принесе бажаних результатів.

Саме, виходячи з таких міркувань, вважаємо за доцільне суттєво розширити і доповнити екологічний розділ даної програми.

Перш за все, для обгрунтування методів і шляхів виходу із екологічної кризи, тим більше, у такий важкий час, яким є період переходу до ринкових відносин в економіці, Програма повинна базуватись на всебічному аналізі ситуації, яка склалася сьогодні у сфері природокористування. Для цього необхідно:

а) визначити рівні забруднення і порушення навколишнього середовища, їх територіальну локалізацію;
б) інвентаризувати джерела забруднення і порушення навколишнього середовища;
в) провести екологічну паспортизацію виробництв (визначити рівень їх екологічності (шляхом співставлення) фактичних та нормативних показників впливу на навколишнє середовище);
г) обгрунтувати ефективні методи вирішення екологічних проблем;
д) оцінити технічні, матеріальні і фінансові засоби і можливості, вирішення завдань природоохорони;
е) розробити цільові екологічні програми.

Далі, необхідно створити сучасну нормативну базу природокористування, причому, природокористування і охорона природи в республіці повинні базуватися на системі державних стандартів якості навколишнього середовища, нормативів використання природних ресурсів та техногенного впливу на природні комплекси. Стандарти якості навколишнього середовища розробляються на основі критеріїв безпечності для людини, забезпечення стабільності природних комплексів у відповідності до міжнародних екологічних стандартів та виходячи з умов республіки.

Норми і нормативи природокористування та охорони навколишнього середовища розробляються для досягнення в процесі господарської діяльності екологічних стандартів та їх дотримання. Вони включають ліміти використання природних ресурсів, норми граничне допустимого скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, навколишнє середовище, допустимі дози використання мінеральних добрив і отруто-хімікатів тощо.

Основу економічного механізму природокористування повинні складати платежі за використання природних ресурсів, а також платежі за забруднення і порушення навколишнього середовища, які поширюються на всі розташовані на території України суб'єкти господарювання незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Нормативи платежів за забруднення навколишнього середовища затверджуються обласними Радами народних депутатів. Розміри платежів для кожного суб'єкта господарювання визначаються на основі величини завданих ним екологічних збитків та потреб в коштах для реалізації територіальних екологічних програм. Встановлюється Принцип підвищеної економічної відповідальності за понаднормативне забруднення, за яке платежі стягуються в кратному розмірі. Платежі за забруднення сплачуються з прибутку суб'єктів господарювання, а при відсутності можливостей сплати цих подактів з прибутку, можуть бути використані кошти міністерств, відомств, або банківські кредити. У випадках порушення встановлених термінів сплати вказаних платежів, вони стягуються у безапеляційному порядку із розрахункових рахунків суб'єктів господарювання. Збитки, які причинені населенню і господарству України об'єктами, що були в союзному підпорядкуванні, або об'єктами, що розташовані поза межами її території, повинні відшкодовуватися республіці згідно з міжнародними правилами і нормами.

Платежі за забруднення навколишнього середовища надходять в територіальні природоохоронні фонди і використовуються тільки на фінансування екологічних програм.

Платежі за використання природних ресурсів (земельних, лісових, водних, мінерально-сировинних і інших) встановлюються на основі їх економічної оцінки. Система фінансово-кредитного регулювання природокористування повинна включати в себе державний бюджет, а також позабюджетні республіканський, територіальні, муніципальні, природоохоронні фонди, кошти підприємств, організацій, установ та інших відомств.

Територіальні природоохоронні фонди, повинні створюватися при обласних Радах народних депутатів, за рахунок платежів за забруднення і порушення, навколишнього середовища, штрафних санкцій за порушення природоохоронного законодавства, добровільних пожертвувань підприємств, відомств та інших джерел надходження. Територіальні природоохоронні фонди є джерелом фінансування територіальних екологічних програм. З цих фондів можуть фінансуватись природоохоронні заходи на соціальне важливих для території об'єктах незалежно від їх підпорядкування.

При необхідності, за погодженням з обласними Радами народних депутатів можуть створюватись і муніципальні природоохоронні фонди, які є джерелом фінансування екологічних програм відповідного рівня.

Республіканський природоохоронний фонд створюється за рахунок відчислень з територіальних фондів у розмірі до 10 відсотків їх величини. Кошти даного фонду поряд із державними асигнуваннями можуть використовуваться тільки для фінансування єдиної державної екологічної програми.

Держава сприяє проведенню природоохоронних заходів через фінансово-кредитні пільги та стимули: - пільгове оподаткування підприємств, установ, організацій, кооперативів, які випускають природоохоронне устаткування та іншу продукцію екологічного призначення; зменшення податків для окремих суб'єктів господарювання на термін проведення капіталомістких природоохоронних заходів з власних джерел фінансування; надання пільгових та безпроцентних кредитів на проведення природоохоронних заходів; - забезпечення державних замовлень на проведення окремих природоохоронних заходів.

Органи місцевого самоврядування можуть сприяти реалізації виробничих екологічних програм шляхом зменшення суб'єктам господарювання розміру платежів за забруднення і порушення навколишнього середовища та встановлення пільгових умов їх сплати.

Проте слід визнати, що незважаючи на запропоновані заходи, все-таки магістральний шлях до вирішення екологічних проблем та раціонального природокористування може пролягати лише через підвищення технологічного рівня виробництва, яке дає змогу вирішити двоєдину потребу нинішнього часу, - це наближення якості наших виробів до світового рівня і, шляхом переорієнтування капіталовкладень у напрямах поліпшення використання сировини, комплексної переробки і вдосконалення технологічних процесів, - до маловідходних і безвідходних технологій. Вони, в першу чергу, і забезпечать чистоту життєвого природного середовища.

І останнє. Республіканська програма по подоланню наслідків аварії на Чорнобильській АЕС передбачає фінансування в обсязі 17 мільярдів карбованців. Ця програма повинна фінансуватися із союзного бюджету. Але, по-перше, ця сума зовсім не віддзеркалює всіх втрат, що зазнав і ще зазнає наш народ від Чорнобиля, - це тільки, так звані, прямі витрати. А по-друге, зовсім немає впевненості, що ми отримаємо ці кошти від Союзу. Бо, наприклад, вже зараз є такі факти, що припиняється фінансування навіть учбових закладів союзного підпорядкування. Я маю на увазі Українську сільськогосподарську академію, з якої знято фінансування на 1991 рік. Тому, виходячи із такої ситуації, ми пропонуємо внести у розділ, що стосується фінансування чорнобильських проблем, такий запис: "Починаючи із 1991 року Україна не вносить у бюджет Союзу асигнувань, поки не будуть повністю компенсовані збитки, причинені українському народу чорнобильською трагедією". Аналогічні рішення приймаються і білоруським парламентом.