Ядерна зброя: дійсність і міфи

Президентське оточення і державні та наближені до них засоби масової інформації з ранку до ночі роз'яснюють, що ядерна капітуляція України - це видатна перемога української дипломатії. Що тристороння угода, підписана в Москві, - це не що інше, як ретельне виконання Президентом України Постанови Верховної Ради. А тому, мовляв, цю угоду навіть не треба ратифікувати. Хіба що взяти до відома. Тож ми вирішили поцікавитися й думкою щодо цього керівника депутатської робочої групи по підготовці до ратифікації договору "Старт-1", яка готувала вже згадану Постанову ВР, народного депутата України Юрія КОСТЕНКА.

- Заява, підписана в Москві, абсолютно не відповідає нашій Постанові щодо договору "Старт-1", - заперечив Юрій Іванович. - У пункті 6 Постанови чітко обумовлено кількість ядерної зброї, яку Україна повинна була б знищити протягом семи років: 36 відсотків носіїв і 42 відсотки. боєзарядів. А заявою нас зобов'язують "у найближчий час" вивезти усі боєголовки. Це абсолютно інша постановка питання ніж та, що зафіксована у договорі "Старт-1".

В Україні нема виробництві ядерних боєзарядів і коли останній ядерний боєзаряд буде вивезено з неї, вона де-факто стане без'ядерною. Тобто буде виконано рішення ВР щодо набуття державою без'ядерного статусу. Але навіщо нам тоді взагалі брати участь у договорі "Старт-1"? Цей договір укладали СРСР і США у відомі часи, через що довелося закласти у нього такі процедури контролю, які дозволяли б чітко встановити, чи справді знищено ядерну зброю: це і підрив шахтних пускових установок, і знищення носіїв ядерних боєголовок. Такі операції можна фіксувати. Але вони надзвичайне збиткові й екологічно небезпечні.

Мені довелося бачити, що сталося в Росії, де підірвали шахтну пускову установку. На тому місці залишився місячний пейзаж. Але установка ця знаходилася у безлюдному краї. В Україні ж усі установки - на густонаселеній території. Підірвати їх - означає перетворити майже всю країну на Місяць.

Чому СРСР і США обрали такий метод контролю і заклали його у "Старт-1" - збагнути не важко. Обидві країни мали виробництво ядерної зброї. Якщо піти шляхом зняття боєголовок, проконтролювати їх знищення неможливо. Тому договір "Старт-1" знищення боєзарядів і не передбачає. А от московська угода - навпаки.

Україна, як я вже сказав, не виробляє боєзарядів. Тож навіщо їй, здавши боєзаряди, нищити ще й шахти, командні пункти тощо? Що це - самоїдство?

Ось тому і були в договір "Старт-1" введені обмеження, які враховували економічний стан, технічні можливості України і принцип поетапності, який дозволив би не знизити різко ступінь нашої національної безпеки.

Натомість угода, підписана Л. Кравчуком, - це зовсім інший документ, інша схема, що не мас нічого спільного з договором "Старт-1". І тому називати цю угоду виконанням Постанови ВР - означає кривити душею.

- З легкої руки Президента пішла гуляти чутка про гарантії безпеки, надані нам США та Росією. Але тоді ніхто із широкої публіки угоди не читав. У вас на столі я бачу примірник мовою оригіналу. Що Ви там прочитали про гарантії?

- Нічого нового з точки зору надання гарантії безпеки Україні не було запропоновано. У заяві президенти обмежились обіцянками, які традиційно дають всі ядерні держави країнам - членам 00Н.

А що стосується гарантій з боку Росії щодо територіальної цілісності України, то записано лише, то Росія поважатиме незалежність, суверенітет, існуючі кордони і визнає, що кордони можуть змінюватися шляхом мирних переговорів і консенсусу. Те, що заявили президенти, не що інше, як принципи співіснування держав, які підписали заключний акт НБСЄ. Традиційні формули, які Україна і без того має фактично - як член 00Н. - А розмови про якусь економічну вигоду від тристоронньої угоди? Багато людей із високими науковими ступенями - аж до академіків включно - з поважним виглядом доводять: віддамо ядерну зброю - і нарешті заживемо заможно.

- Давайте порахуємо. Україна вже віддала Росії тактичну ядерну зброю. Це, власне, близько 90 тонн високозбагаченого урану і близько 10 тонн збройного плутонію. Такі матеріали не мають ринкової вартості. Але відома вартість їх виробництва: як мінімум, близько 10 мільярдів доларів. Тому розмови про те, що Україна винна Росії за енергоносії - а уран і плутоній надзвичайно цінні енергоносії - звичайнісінький міф.

Шо стосується боєголовок стратегічних ракет, то тут ми маємо знову ж тонни високозбагаченого урану і тонни збройного плутонію, один кілограм якого, до речі, коштує мільйон доларів. А в тристоронній заяві плутоній чомусь взагалі зник, а разом з ним і десятки мільярдів доларів для України.

Було б набагато доцільніше з точки зору економіки організувати, наприклад, спільні із США підприємство по переробці високозбагаченого урану у низькозбагачений. Тоді відпала б небезпека, пов'язана з транспортуванням боєголовок, зменшилися б і накладні цитати на саме транспортування. А ще була б створена власна інфраструктура по забезпеченню атомних електростанцій паливними касетами.

- Мені довелося чути, що Україна купує зараз твели для АЕС в Росії за цінами, близькими до світових. Але їхня ефективність на 25 відсотків менша, ніж у західних аналогів. Тобто фактично ми купуємо паливо для атомних електростанцій за 125 відсотків світової ціни. Це так?

- Це питання поки що потребує вивчення. Можу сказати лише, що нам надходили пропозиції по створенню спільного підприємства по переробці урану від цілого ряду західних фірм. "Дженерал-Атомікс" рік працював, щоб отримати такий контракт від українського уряду. Цим займалися Президент, Л. Кучма. Але справа остаточно заглохла, коли питання потрапило до В. Шмарова.

. До речі, маючи переробне підприємство, Україна реально знищувала б ядерну зброю. А так навіть США не проконтролюють, куди насправді підуть вивезені з України боєголовки.

Щодо допомоги Україні з боку США, то 175 мільйонів доларів - це та сама цифра, яку називали і два роки тому. Вона й увійшла в документ.

- То що, залишається тішитись думкою про те, що Україна "не стоїть на шляху ядерного роззброєння"?

- А вона й не стояла. Україна впродовж двох років робила практичні кроки у напрямку ядерного роззброєння: вивезла тактичну зброю, зняла з бойового чергування ряд стратегічних ракет. Інша справа, що при цьому вона керувалася принципом, щоб процес ядерного роззброєння йшов не на шкоду національним інтересам. Саме так ВР ратифікувала "Старт-1", - щоб не завдати шкоди.

Натомість близько двох десятків країн світу мають свої ядерні програми, мета яких - створити зброю. А близько десяти" країн фактично вже володіють такою зброєю. Це Ізраїль, Пакистан. Індія, інші держави. І гляньте, дивна логіка: та країна, що робить кроки у напрямку роззброєння, оголошується "перепоною на шляху'", а ті, які створюють ядерні озброєння, - "не стоять", на них не реагують ні Росія, ні США.

На перешкоді ядерному роззброєнню стоїть не якась країна, а той реальний факт, що неможливо забезпечити національну безпеку держави нічим іншим, крім ядерної зброї. Ні в Югославії, ні в Грузїї не було б війни, якби на їхній території перебувала ядерна зброя. Це найефективніший засіб стримування агресії. Бо змушує політиків до зваженості політичних рішень, коли виникають якісь незгоди.

- Ще одна популярна теза - "ядерна кнопка не в нас".

- Теза, що Україна не має контролю над ядерного зброєю, а тому не може її застосувати, а тому ядерна зброя її не захищає, - така теза не витримує жодної критики. Нема ядерної країни, яка б збиралася застосовувати ядерну зброю. Але те, що ця зброя є, що в разі конфлікту вона нанесе нищівний удар, змушує політиків не йти на авантюри. Згадайте карибську кризу. Саме ядерна зброя вберегла тоді людство від третьої світової війни. Тому ядерна зброя, спрямована на територію Америки, як це парадоксально, захищає наш суверенітет. США зацікавлені, щоб у нас не було конфліктів.

А розмови про те, що ядерні боєголовки можуть вибухнути, ведуть або некомпетентні люди, або особисто зацікавлені у підриві національної безпеки України. Ядерний боєзаряд має багато систем захисту. Траплялося, потопали підводні човни, і через багато років звідти діставали ядерні боєприпаси, розбирали їх і нічого не вибухало. Хімічний вибух можливий. Але ядерний - ні. Куди більшу небезпеку становить несанкціонований запуск, наприклад, СС-24, найпотужнішої ракети, що обслуговується українськими спеціалістами. Росіяни мають такі ракети на своїй території, але спеціалісти по їх обслуговуванню є лише в Україні. От і міркуйте, кому і навіщо знадобилися вигадки про так звану українську загрозу, які заполонили всі російські газети, а також закордонний ефір. -

Наш Президент пишається, що тристороння угода зліквідовує міжнародну ізоляцію, в яку потрапила Україна

- Ядерна зброя тут ні до чого. Якби в Україні були створені умови для вкладення капіталів, США так на нас не тиснули б. Міжнародна ізоляція - наслідок відсутності реформ. Якби завтра в Україні почалися економічні перетворення, то ніякої Ізоляції б не було. Це, до речі, підкреслив Б. Клінтон, який сказав, що без економічних реформ розраховувати на збільшення економічної допомоги Україні не доводиться. -

Зараз від нас домагаються приєднання до договору про нерозповсюдження ядерної зброї як неядерної держави.

- Якщо ми так зробимо, то ми втратимо юридичне право власності на ядерну зброй. І тоді Росія може, і матиме таке право, відмовитися компенсувати нам передані їй озброєння, бо автоматично стане їх власником.