unp·uaполітика · влада · право
Архів · Публіцистика 1990-х

Ядерну кашу приготували, а чи вміємо подавати

Публіцистика з архіву. Статтю Юрія Костенка з розділу «Ядерна зброя» перенесено з архівного сайту автора, що працював на піддомені цього сайту. Текст збережено як історичне джерело; редакція UNP-UA позицій автора не оцінює.


Тристороння Заява з Додатком по ядерній зброї України, підписана президентами України, Росії, США, і сьогодні залишається у центрі уваги міжнародної громадськості, засобів масової інформації. Поширюється думка, що ці документи мають доленосне значення для нашої держави, відповідають цілям її політики, надіям людей. А чи існують інші точки зору на цю проблему? Відповідь на це та багато інших питань одержали науковці Інституту фізики напівпровідників АН України, які прибули на зустріч з народними депутатами України Юрієм Костенком і Іваном Зайцем.

Міністр екології України, голова Комісії ВР з питань ядерного роззброєння Юрій Костенко, висловлюючи своє ставлення до підписаної президентами тристоронньої Заяви, назвав її обеззброєнням України. Він наголосив, що на шляху до без'ядерної України треба було йти поетапно. А те, що сталося, не зовсім відповідає інтересам нашої держави.

Аргументуючи свою точку зору, народний депутат Юрій Костенко навів деякі факти. Зокрема, він сказав, що на сьогоднішній день нема жодного боєзаряду, який має прострочений термін зберігання. А у більшості з них він виходить у 2005 році.

Не можуть нас влаштовувати умови розрахунку за ядерні боєприпаси. Так, тільки тактична ядерна зброя, яку ми вивезли до Росії, - це 90 тонн високозбагаченого урану та 10 тонн плутонію. Якщо рахувати, що 1 кілограм першого коштує 100 тисяч доларів, а другого - мільйон, то цей борг Росії за наші ядерні компоненти значно перевищує наші борги за енергоносії.

На думку Юрія Костенка, не зовсім відповідають дійсності поширювані твердження щодо того, що ми б залишилися у повній ізоляції, коли б не підписали документи про своє ядерне роззброєння. Йдучи до без'ядерного статусу, нам слід було зосередити зусилля не на поспішному роззброєнні, а на прискоренні економічних реформ.

Про це говорив і голова київської організації Народного Руху Іван Заєць, який докладно зупинився на шляхах реформ політичної виконавчої влади. Він закликав присутніх віддати на наступних виборах свої голоси за тих політиків, які на перший план висувають інтереси незалежності України.

Слухаючи виступи народних депутатів, я пригадав прислів'я своєї бабусі, яке вона згадувала кожного разу, коли хтось не доводив справу до кінця: "Вміла готувати, та не вміла подавати".

Заваривши ядерну кашу, ми, схоже, не кращим чином подали її на стіл тристоронньої зустрічі президентів.


Володимир Чікалін, "Вечірній Київ"

Повернутися

Ще в розділі «Публіцистика 1990-х»

Увесь розділ