Юрій КОСТЕНКО: "НАЙГОЛОВНІШЕ - ЗМІНИТИ ЕКОЛОГІЧНЕ МИСЛЕННЯ"

Проблеми медицини й проблеми екології - не просто схожі чи споріднені - вони взаємообумовлені: від того, чим люди дихатимуть, що їстимуть і питимуть, залежить здоров'я нації взагалі. Охорону природи можна вважати першоосновою існування людства: за дбайливого ставлення до неї воно стає володарем величезних багатств, за споживацького - монстром, котрий, згубивши довкілля, неминуче загине й сам. Про стан екології в Україні, про те, що робиться в цьому напрямі, я розмовляю з міністром охорони навколишнього природного середовища, народним депутатом України Юрієм Івановичем Костенком.

- Києвом уже вкотре ширяться чутки про те, що на зруйнованому блоці четвертого реактора знов щось сталося, щілини з'явилися...

- Походження чуток щоразу єдине й незмінне - відсутність інформації. Але вже давно не таємниця, що у "саркофазі" - 1000 квадратних метрів щілин, через які в атмосферу потрапляють радіоактивні речовини. У липні цього року, перед засіданням Великої Сімки у Неаполі до Києва приїздив мій колега з Франції, міністр екології пан Барньє, і ми з ним, так би мовити, не зіпсувавши костюмів, пройшли через ті щілини всередину "саркофага" й вийшли звідти. Тож вони досить великі. Інколи там щось "латається", але якихось фундаментальних робіт на "саркофазі" ніхто не проводить. Тривога світової спільноти викликана як наслідками чорнобильської катастрофи, так і тим, що на АЕС досі експлуатуються блоки РБМК, які не мають гермооболонки, покликаної в разі аварії не допустити викидів радіоактивних речовин у атмосферу. Блоки ці конструювалися, коли атомна енергетика входила в моду і про їх безпеку ніхто не думав. Чому завдання дослідження стану справ на Чорнобильській АЕС доручили саме пану Барньє? Річ у тім, що Франція виробляє близько 70 відсотків усієї електроенергії саме на атомних станціях - там знають, якого удару завдасть економіці зупинка АЕС, але чудово розуміються й на проблемах правильної експлуатації і безпеки цих джерел енергії. Багато країн взагалі відмовилися від експлуатації АЕС через чорнобильську катастрофу. Глобальною проблемою вважається нині зберігання, переробка й поховання радіоактивних відходів, їх назбирується дедалі більше, й вони за неправильного з ними поводження без перебільшення загрожують усій планеті - і атомним, і неатомним країнам однаково.

Прийшовши два роки тому на свій нинішній пост, я поставив ряд умов серед яких - вплив нашого міністерства (що, зрештою, записано в Законі України) на ядерну енергетику, об'єднання нашого відомства з Держатомнаглядом, як це практикується в цілому світі. Атомники там займаються управлінськими й господарськими питаннями, екологи - контролюючими, регулюючими і власне екологічними. Така система дає змогу спрогнозувати будь-яку ситуацію і уникнути катаклізмів, бо, існуючи й годуючись за рахунок атомних станцій, атомне відомство ніколи з власної ініціативи не порушить питання про їх закриття чи обмеження діяльності через екологічні чи ще якісь проблеми. У нас же, в країні, де сталася найбільша в світі атомна катастрофа, міністерство екології від усього цього штучно усунене. Після обрання нового Президента ми знову подали свої пропозиції і сподіваємося на позитивне рішення.

Питання виведення Чорнобильської АЕС з експлуатації - однозначне, адже 2000 року її ресурс вичерпується, а чекати нових катастроф від РБМК - нерозумно. Звичайно, існує багато соціальних питань - зокрема, працевлаштування персоналу станції, мешканців міста Славутича. Ми внесли пропозицію - організувати на базі зруйнованого реактора, в "зоні", міжнародний науковий центр вивчення наслідків ядерної катастрофи. Фахівці з Франції, Великобританії та Сполучених Штатів Америки згодні зі мною - найстрашніша катастрофа забезпечила матеріалом для вивчення на багато років. Для них це набагато дешевше, ніж модулювати відповідні ситуації, будувати полігони тощо. А нам знадобилася б їх плата за право робити дослідження та допомога у знешкодженні зруйнованого реактора та нейтралізації "зони".

- Окрім чорнобильської, ми маємо й інші екологічні проблеми.

- І не менш важливі. Стан питної води, наприклад, Дніпро - найбільше джерело питної води не тільки для Києва, а й для інших великих міст України. Ми намагаємося контролювати стан води і простежуємо вміст у ній 1000 хімічних, механічних та інших домішок - більше не в змозі. А їх там фактично 2500. І в реакцію між собою, либонь, вступають. Тому найголовніше тут - зміна екологічного мислення, формування екологічної свідомості, втілення у життя розробленої нами екологічної реформи. Ми багато чого добилися; створили екологічну інспекцію, яка стежитиме за дотриманням екологічної дисципліни, добилися встановлення хай і не світових, але набагато вищих, ніж досі, цін на природні ресурси, бо через нашу екологічну неграмотність матеріалоємність нашої продукції десь у 20 разів вища, ніж в усьому світі. І виходить - втрачаємо, нехтуючи екологічними правилами, 10 відсотків валового національного продукту, а на відтворення природних ресурсів держава виділяє всього 0,5 відсотка валового національного продукту. Це - весь наш природоохоронний бюджет. То де ж тут економічне, навіть не те що екологічне, мислення? Ми розробили також систему економічних підходів до відшкодування завданих довкіллю втрат - існуюча система штрафів сміховинна. Підприємство сьогодні сплатить з державної каси штраф, а завтра попросить на цю, а то й більшу суму, дотацію - і йому дадуть. Це - один з державно-соціалістичиих абсурдів, тому для здійснення екологічної реформи слід спершу здійснити ринкові реформи - недержавні підприємства не зможуть користуватися жодними екологічними пільгами. Ми добилися введення до Карного кодексу України відповідних статей, приміром, за ввезення в країну шкідливих відходів - пам'ятаєте ситуацію в Рівному? Дуже сподіваємося на підтримку Президента України Леоніда Кучми. Недавній керівник найбільшого в світі ракетобудівного комплексу вельми компетентний у питаннях екології. Досі на мене, як "непокірного" міністра, не згодного з вивезенням ядерної зброї з України без будь-яких гарантій, з незрозумілим зростанням боргів перед Росією за енергоносії, з програмою відселення людей із забруднених територій, зумисним зволіканням із ринковими реформами, чинився значний політичний тиск. Була пряма вказівка телерадіокомпанії- максимально блокувати інформацію, яка надходить з нашого відомства. Доходило, знаєте, до смішного, коли приїхав пан Барньє. Я, звісно, особисто зустрічав його, супроводжував скрізь, навіть на дах та всередину "саркофага", в різні організації та відомства - але по радіо й телебаченню про мене ніде й словом не згадали. Особисто це мене не зачіпає, але ж те саме робилося й з нашою інформацією, навіть екстреною, а без засобів масової інформації формувати екологічну свідомість населення, а тим більше керівників державних підприємств, звиклих до цілковитої безкарності, неможливо.

- З чим Ви незгодні у програмі відселення із зони радіоактивного забруднення?

- Ця програма - ще один абсурд. По-перше, чому 30-кілометрова зона, якщо достеменно відомо, що радіоактивна хмара облетіла пів Європиі? Щоправда, межі тієї зони тепер розширюються, але з яким скрипом! Уявіть собі село, одна половина якого - "зона", а друга - ні. Дітки навчаються в одній школі, дихають спільною, принесеною на черевичках пилюкою, але одним даються пайки на спецхарчування та путівки для літнього оздоровлення, а іншим - ні, бо вони не з "зони". А будівництво Славутича на радіаційній плямі? Не зроблено найголовнішого - не розроблено заходів для зниження колективної дози опромінення. Діставши на новому місці психологічну травму через ізоляцію та безробіття, люди змушені повертатися в рідні місця, одержувати свої "гробові" й споживати забруднені продукти, бо про чисті для них ніхто не потурбувався. В усьому світі в такій ситуації створювалися б гарні умови на новому місці і неможливі - в місцях відселення. У нас же - навпаки. Як у приказці: б'ють - і плакати не дають. Зрозуміло, відселення - дуже дорога акція, але якщо підрахувати гроші, виплачені людям у "зоні", та втрати працездатності через хвороби... Час підрахувань жертв чорнобильської катастрофи минув разом з гострими лейкозами та суворою вказівкою лікарям жодних захворювань з радіацією не пов'язувати. Зараз більшість недуг справді виглядають як звичайні, хронічні, тож за бажання вплив Чорнобиля можна й заперечувати (особливо якщо йдеться про безкоштовну путівку на лікування). Але є одна страшна цифра (як на мене, дуже занижена), котра прозвучала влітку на міжнародній конференції у Гельсінкі, присвяченій впливу екології на здоров'я людей - кількість захворювань на рак щитовидної залози серед дітей в Україні зросла у 100 разів, більшість тих дітей - із "зони". Оце - ціна тієї програми, котра здійснюється все повільніше - звикаємо, чи що.

- Юрію Івановичу, як здійснюється перевірка на вміст радіонуклідів у продуктах харчування в магазинах, на ринках!

- Слід, мабуть, почати з того, що в Україні досі нема єдиних приладів для вимірювань. Кожен міряє, чим може. Видів випромінювання дуже багато й апаратура потрібна досить складна. У державній торгівлі якось воно ще перевіряється, а на базарах, гадаю, вже ні. Та й раніше це, мабуть, робилося символічно.

- Юрію Івановичу, з урахуванням Вашого, даруйте, оптимізму, скільки років знадобиться для втілення в життя екологічної реформи

- Якщо в Україні не блокуватимуться ринкові реформи,- років 10-15.