Акт проголошення незалежності і референдум 1991 року
Незалежність України була підтверджена поетапно, увінчавшись всенародним голосуванням 1 грудня 1991 року. Того дня всеукраїнський референдум затвердив Акт проголошення незалежності, підтриманий 90,32% учасників при явці 84,18%, а виборці обрали Леоніда Кравчука першим Президентом України.
Юридичною та політичною відправною точкою незалежності України стало 16 липня 1990 року, коли Верховна Рада УРСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України. Декларація визначала державний суверенітет як верховенство, самостійність, повноту та неподільність влади Республіки на її території, а також незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах. Вона так передбачала, що Республіка може вступати в прямі відносини з іншими державами та міжнародними організаціями.
Того ж дня Верховна Рада ухвалила постанову про оголошення 16 липня Днем проголошення незалежності України, святом та вихідним днем. 20 лютого 1992 року цю постанову було скасовано, а 24 серпня встановлено як День незалежності України, державне свято.
Декларацію про державний суверенітет було прийнято 355 голосами «за» при 4 «проти». Проте Декларація не зробила Україну незалежною державою: УРСР залишалася частиною Радянського Союзу, а її суверенітет не визнавався міжнародно як незалежність окремої держави.
Потім 24 серпня 1991 року Верховна Рада ухвалила Акт проголошення незалежності. Це сталося через кілька днів після невдалої спроби перевороту в Москві 19–21 серпня 1991 року, організованого радянськими консерваторами проти керівництва Михайла Горбачова.
Акт підтримали 346 депутатів, лише один голос був проти. Того ж дня Верховна Рада ухвалила постанову про проведення референдуму для підтвердження Акту проголошення незалежності.
Проте сам по собі Акт не призвів до миттєвого міжнародного визнання. Радянський Союз ще формально існував, а іноземні держави ще не визнали Україну як незалежну країну.
Повне значення того акту набуло із всенародним референдумом і президентськими виборами, що відбулися 1 грудня 1991 року. Референдум запитував громадян, чи підтримують вони Акт проголошення незалежності України, і став пряме підтвердженням цього ранішнього законодавчого акту.
Згідно з офіційними результатами, явка склала 84,18%. Акт проголошення незалежності підтримали 90,32% тих, хто взяв участь у голосуванні.
Того ж дня Леоніда Кравчука, який очолював Верховну Раду, було обрано першим Президентом незалежної України з 61,59% голосів.
Референдум надав Акту проголошення незалежності пряму підтримку громадян усіх регіонів України, після чого відбулося міжнародне визнання.
Новий незалежний статус України швидко визнали інші держави. Польща та Канада стали першими, хто зробив це 2 грудня 1991 року, за ними послідували численні інші країни.
Як підсумовують історичні матеріали Верховної Ради, Україна пройшла шлях від Декларації про державний суверенітет 16 липня 1990 року до Акту проголошення незалежності 24 серпня 1991 року. Ці парламентські документи залишаються доступними на сайті Верховної Ради, а постанова від 20 лютого 1992 року про День незалежності доступна на правовому порталі Ради за адресою zakon.rada.gov.ua.
Де перевірити: тексти Конституції та законів — на офіційному порталі Верховної Ради zakon.rada.gov.ua. Матеріал пояснювальний і не є юридичною консультацією.
